За небокрай - Стів Маккартер

Небо засвітилося блакитним вогнем. Маси повітря кинулися в різні боки, сильно обдмухуючи Шамальє. Блискавки все частіше стали пробиватися до кам'яної вулиці. Найдавніший підняв обидві руки. Лише раз Шамальє бачив подібний прояв сили. Коли король приборкував Прадавню востаннє. Величезна міць. Сила, здатна вбити будь-якого бога. Навіть Прадавню.

В одну мить усі блискавки з неба помчали до Прадавньої, що досі гойдалася. Знову спалах. Шамальє був змушений заплющити очі. Відкрив їх так швидко, як тільки зміг. Найдавніший так само висів у повітрі стискаючи кулаки. Навпроти нього у бойовій формі зависла Прадавня. Її крила виглядали набагато ефектніше. Різкі перепади рельєфу, чіткі контури, гострі пазурі. Повністю темні, але з білими жилками. І її очі, що світяться, і підступна посмішка не залишала жодних шансів Найдавнішому. Шамальє це зрозумів за одним її поглядом. Надто добре він її знав.

- Ти знищив мою іграшку. - загарчала дівчина.

Шамальє швидко перевів погляд на купу уламків, що залишилася від гойдалки.

- Око за око. - додала Прадавня.

Богиня простягла руку. Чикра з криком різко полетіла у її бік. Прадавня зловила дівчину за шию. Піднялася трохи вище і з божевільною швидкістю опустилася вниз, перевернувши Чикру і вдаряючи її головою в те сміття, що зібралося на краю вулиці.

Блискавки, багато блискавок. Чикру, наче, потягло під землю під акомпанемент блискавок, що танцювали навкруги. Спалах. Шамальє протер очі.

- Дурниця. Вона для мене ніхто. Тепер ти помреш. - заревів бог.

І знову небо змінило колір. Дрібні блискавки почали пробігати крилами Найдавнішого.

А ось цей погляд Прадавньої Шамальє добре знав. Радість, торжество, повна і беззаперечна перемога. Тріумф. Вона стояла, насміхаючись над найсильнішим богом обох світів.

- Ти нічого так і не зрозумів. - зовсім без злості пролунав її голос. - Цей світ можна покинути. Але сил самих лише моїх для цього недостатньо. Мені довелося створити накопичувач. - і Прадавня показала на зруйновані гойдалки. - Моя енергія. Твоя енергія. І енергія, визволена богом при смерті.

Дівчина махнула рукою. З вулиці, на якій вони знаходилися, сміття злетіло на кілька метрів вгору. Зашуміло все навколо. Всі уламки і мотлох прийшли в рух, подівшись незрозуміло куди. А на їхньому місці виднілася яскрава синя смуга, що світиться.

- Прощавай, Страхопудало.

Богиня ступила ногою на цю лінію. Перед очима Шамальє все враз потемніло. Тільки Найдавніший світився у повітрі високо в небі. Потім знову стало ясно. Прадавньої вже не було, а синя лінія почала гаснути і зовсім потухла. Богиня зникла.

Зате пожвавились усі годинники у місті нарі. Їхні стрілки почали швидко крутитися. Потовщення на кінці стрілок тріснуло. Все зупинилося. Тепер замість того потовщення на стрілках розміщувалися дуже непристойні жести. І всі вони засяяли. А в центрі, там, де знаходилося плоске коло, висіклося зображення Найдавнішого. На кожному годиннику в місті тепер у його центрі знаходився образ повелителя, якому стрілка показувала цей самий непристойний жест. Шамальє посміхнувся. Задум, довжиною в десяток років.

Блискавки вдарили в будинки, руйнуючи їх. Найдавніший перебував у сказі. Ще кілька таких влучань коштували життя кільком нарі. Бог ревів і кидався з боку на бік, вистрілюючи блискавками або розбиваючи стіни будинків потоком щільного світла. Нарешті він піднявся в небо і заревів:

- Я знайду і вб'ю тебе, Амайанта!