За небокрай - Стів Маккартер

- Що це таке? - проревів Найдавніший.

Він спустився з небес метрів за сто від богинь і його важка хода була виразно чутна навіть Шамальє зі свого місця.

- Ти знову змінила розташування вулиць? - продовжував невдоволено кричати Найдавніший.

Шамальє зіщулився. Опустив голову, щоб випадково не зустрітись поглядом із повелителем. Він вибрав правильний дім, і повинен чути всю їхню розмову. Якщо, звісно, ​​вони нікуди не перемістяться. Що він там сказав? Змінила місто нарі? Знову?

- Думала, я не помічу? Ти виклала вулиці у формі літери "А".

Чикра тепер уже стояла натягнута, немов струна. Їй стало ніяково від тону і погляду Найдавнішого. Як і самому Шамальє. Навіть нарі, що з цікавими поглядами виглядали у вікна, зараз відсувалися вглиб свого житла.

- Хто тобі підказав, як називається ця літера? - дзвінко засміялася Прадавня. - Коли прийдеш сюди наступного разу, я викладу тобі літеру “Б”. Дивись, не зчуєшся як вивчиш їх усі.

Прадавня заливалася дзвінким сміхом. Шамальє впізнав цей сміх. Награний для тих, хто в цьому розуміється. Для інших він виглядав глузливим.

- Швидко злазь. - наказав Найдавніший, стискаючи свої кулаки все міцніше.

- А то що? Почнеш ще й математикою займатись? - не вгамувалася Прадавня, продовжуючи сміятися з новою силою.

Точно щось починалося. Шамальє сковтнув. Чикра зробила кілька кроків назад. Напевно, теж відчула недобре.

І тут вибухнули небеса. Блискавки на всі боки. Яскраві білі спалахи. Гучні звуки. Шамальє втягнув голову в плечі. Зовсім недалеко від нього знаходився наймогутніший бог останніх часів у бойовій формі. Темні широкі крила виходили зі спини та розвивалися в обидва боки. На їхніх кінцях зверху виднілися шипи. Грубі войовничі темні крила. Мабуть, він умів битися навіть ними. Шамальє не хотів перевіряти.

Найдавніший піднявся у повітря приблизно на метр. Пил від сміття розносився в різні боки від помахів його крил. Найдавніший бог у бойовій формі вселяв жах. Шамальє затамував подих.

Щось Найдавніший швидко перетворився. Зазвичай вони б із Прадавньою сварилися ще хвилин десять до того, поки Найдавніший прийняв би бойову форму. Занадто швидко. Ах, ось воно що. Останній шматочок, якого бракувало для загальної картини. Тепер у голові Шамальє все склалося. Два плани. Два терміни. Дві призначені години. І ось вони зіткнулися тут і зараз. Сьогодні в розмові з Прадавньою він зрозумів, що їй відомі плани Найдавнішого щодо пошуку заміни для неї. Вона створила собі дім. Чудовий будинок. І як повинен був на це відреагувати король, який офіційно наказав вважати її полоненою і мало не рабою? Як завгодно, але тільки не заплющувати на це очі. Прадавній все життя довелося б провести в ув'язненні після того, як вона б перестала створювати світи. Або після того, як Найдавнішому успішно вдалося б її замінити. Але він взагалі не виказав жодної реакції. Що це означало для Прадавньої? Тільки те, що він не збирався залишати її в живою. Ні про яке ув’язнення не йшлося. Шамальє вчинив би на його місці так само. Занадто сильний конкурент. Ніхто з інших богів не може кинути йому виклик. Окрім неї. І чому б їй не поніжиться в гарному ліжку та чудовому будинку, якщо він все одно мав намір її вбити? Його помилка. Вона зрозуміла, що їхній договір буде порушено. Вона створювала світи в обмін на життя. Схоже, термін дії цієї угоди добігав кінця. Очевидно, що Найдавніший все вирішив. Тому він і набув бойової форми. Час Прадавньої минув. Він прийшов сюди з єдиною метою. Вбити суперницю. Шамальє трохи похитав головою. Велика помилка. Не можна було давати зрозуміти Прадавній, які в тебе плани. Хоч вона і була помітно слабшою, але також була явно розумнішою, хитрішою, мудрішою, кмітливішою і тямила у всіх сферах набагато більше за будь-якого іншого бога. Це потрібно було брати до уваги насамперед. Звісно, ​​за умови, що ти реально дивишся на речі. А якщо ти є Найдавнішим і вважаєш себе найсильнішим та наймогутнішим богом в обох світах, то обережність — не твій сильний бік.

План короля полягав у тому, щоб підібрати їй заміну. Замість однієї неї використовувати десяток інших богів, які робитимуть все повільніше і гірше, зате їх можна контролювати. І вони ніколи не зможуть кинути йому виклик. Усунути Прадавню за будь-яку ціну. Ось і весь його план. І, мабуть, його групі вдалося помітно просунутися у розумінні устрою світу Прадавньої.

Якщо з бажаннями короля розібратися не склало труднощів, то з тим, чого хотіла сама Прадавня, у Шамальє виникли проблеми. Вона давала багато різноманітної інформації для міркувань, що не відноситься до її основного плану, в той час, як ретельно приховувала потрібні крихти для розуміння того, що насправді відбувається. Прадавня хотіла піти із цього світу. Правда чи брехня? Виверт, хитрість, обман? Чи хотіла вона перемогти Найдавнішого? А чи могла? Зізнатися, Шамальє втомився і розчарувався від того, що він так і не зміг її зрозуміти за стільки проведеного разом з нею часу. Чого ж вона домагалася насправді?

Тим часом, по крилах Найдавнішого пробігли блискавки. Він вигнув спину, а потім стиснувся. Білий промінь з божевільною швидкістю попрямував до Прадавньої осяявши все навколо яскравим спалахом. І розлетівся на дрібні частинки світла, що розлетілися на всі боки острова. Шамальє примружився. Знову розплющив очі. Прадавня, як і раніше, каталася на гойдалці, спиною до Найдавнішого.

- Не смій. Торкатися. Моєї. Іграшки. - грубим низьким загрозливим тоном вимовила дівчина.

- Ти недостатньо сильна. Твоя гра закінчилась. Ти…

- Набралася сил. - перебила його Прадавня, розгойдуючись на гойдалці. - А ти, як я подивлюсь, лише втрачаєш їх. Ох, Старовинний, як був ти ідіотом, так ним і лишився.

Шамальє прикусив губу. Він знав, що богиня немає права називати повелителя Старовинним. І все ж таки вона зробила це. Ще й обізвала ідіотом. Сказала, що він послабшав, а вона, натомість, стала лише сильнішою. Даремно вона так. Можливо, їй би вдалося вижити, якби вона діяла більш делікатно і хитріше. Але богиня свідомо пішла на рожен. Дуже погане рішення.