Сніжна казка для Міріам - Ольга Островська

Я відчуваю, як Сенд відпускає моє волосся і знову притискається до спини. Спираючись на лікоть, обіймає мене, стискає з грубуватою ласкою груди. Захопивши пальцями сосок, відтягує той, даруючи болісне задоволення. А потім мого лобка несподівано торкаються його пальці, розсовують слизькі від вологи губки, щоб уже за мить знайти чутливу грудочку плоті й штовхнути мене за межу сприйняття парою впевнених, умілих рухів.

Майже втрачаючи свідомість від хвиль нового оргазму, що накочують на мене нищівними валами, я крізь багряний туман відчуваю, як Сенд вбивається в мене іще кілька разів, наповнюючи до упору. Втискається, гарчачи й стискаючи мої стегна так, що точно будуть синці. І всередині розливається п’янкий плотський жар, наповнюючи кожну клітинку мого єства.

Ми так і завмираємо, хрипко дихаючи. З’єднані тілами та стукотом сердець в унісон. Загублені в часі та просторі.

Мій герцог приходить до тями першим. Випроставшись, проводить долонями по моїй спині, через що по всьому моєму тілу прокочується ще одна хвиля чуттєвого задоволення. І лише після цього відсувається, погладивши наостанок сідниці.

Здається, я навіть поворухнутися не можу. Так би й лежала, розпластавшись грудьми на ліжку і випнувши зад. Якби не Сенд. Він сам підіймає мене і дбайливо укладає на подушки, а потім лягає поряд, згрібаючи у свої обійми. Цілує в маківку, скроню, щоку, куди доведеться.

Я відчуваю шкірою задоволену усмішку на його губах. І пригорнувшись до чоловіка всім тілом, дозволяю собі заплющити очі й повністю розслабитися. Зараз я там, де мені хочеться бути. І візьму від цього все, що зможу.