Сніжна казка для Міріам - Ольга Островська

− Тобто як? − округляю я очі. Та й Брі в моїх обіймах завмирає, ледве дихаючи.

− Ось так. Вона надто довго пробула у пташиній подобі. Встигла звикнути, споріднитися, знайти у такому житті певні переваги. От артефакт і залишив їй можливість повертатися до такої вже рідної подоби, коли душа попроситься в небо, образно кажучи.

− Отже… я тепер… як перевертень? – приголомшено уточнює Брі, ретельно підбираючи слова. – І зможу сама… міняти… подобу?

− Не беруся поки що стверджувати. Але дуже на те схоже.

– Брі, люба, ми знайдемо вихід, ми… – починаю я, але сестра раптом стискає мою руку. І широко посміхається.

− Не треба нічого... Мене... все влаштовує.

Кінець історії, мої любі. Дякую всім, хто читав і підтримував її. Ви моє незмінне натхнення. 

Кого зацікавила історія Асі й Даміана, про них є окрема книга "Я прийду по тебе". Крім того, я планую написати ще багато історій по світу Німоред: і про Бріенн, і про Мікеля, і ще багато про кого. Підписуйтеся на мою авторську сторінку, щоб нічого не пропустити. 

А також запрошую всіх в мою новинку:

Варвар у моєму серці

Анотація: 

Три роки тому чоловік герцогині Демарен безслідно зник. Всі вважають його мертвим, кличуть її Чорною вдовою… однак Лідія знає правду – він її просто покинув, погнавшись за своєю великою метою.
З того часу в зледенілому серці красуні немає місця нікому, окрім маленької доньки. Жоден чоловік більше не вартий її почуттів, жодному вона не дозволить втручатися в їхнє з донькою життя. Навіть королю, що б той собі не думав.
Однак, що буде, якщо вернеться той, хто розбив її серце? Чи зможе Армандо довести дружині, що вартий другого шансу? І чи не доведеться йому знову обирати між сім’єю й обовʼязком?

Кінець