Юджи - Ірина Муза

- Ой, вибачте, - мабуть, Айрон подумав, що мене зачепили його слова про простолюдинку, і поспішив виправитися, бо я насупилася. Мене ж здивували і шокували його слова про те, що я зробила, - я хотів сказати, що подумав би, що переді мною прекрасна, чарівна і дивовижна лейла, - швидко виправився він і, знову схилившись до моєї долоні, поцілував її тильний бік, подарувавши мені чарівну посмішку. Опа, як ми заговорили! Куди подівся консервативний службовець граф із Департаменту... чогось там? Такого Айрона я вочевидь не очікувала побачити, він виявив до мене зацікавленість, чи я може щось не так зрозуміла?

У будь-якому разі тепер я можу зробити висновок, що він більше не бачить у мені ворога, як це було спочатку.

Я з подивом дивилася на Айрона, поки не відчула, як у приміщенні раптом стало душно. Звідкись виходив жар, і мені знадобилося всього кілька секунд, щоб я здогадалася і повернулася до його джерела. Очі Володаря метали іскри, вірніше горіли вогнем.

- Що скаже рада? - рівним тоном сказав Володар, хоч і в його голосі відчувалася сталь, невже Володар розлютився на зроблений мені комплемент Айроном?

- Думаю, варто ще спробувати Волларду, - Схоже, Айрон теж зрозумів, чому температура в залі підскочила. Він усміхнувся Володареві, що наштовхнуло мене на думку, що Айрон із Володарем, найімовірніше, у дружніх стосунках. Адже навіть рада не затримує на Володарі довго своєї уваги, а Айрон дивиться на нього відкрито, не боячись його гніву.

Той самий Воллард спішно кивнув і підійшов до мене.

- Ви дозволите? - без емоційно промовив чоловік і також узяв мене за руку. Цього разу мовчання тривало трохи довше.

Чоловік то хмурився, то ставав серйозним. Поки не відпустив мене. Розвернувся до Володаря, який вичікувально й гордовито дивився зараз на нас.

- Ваша Величність, я можу зробити висновок, що тут не все так просто. Первинний огляд нічого не дав ні мені, ні Айрону, важко знайти хоч якийсь магічний слід. Єдине, що я можу запропонувати, це доставити її в храм Визначення. Старовинні руни можуть сказати більше, ніж ми. Ви можете й самі спробувати пошукати в ній слід, але гадаю, що відповіді ми зможемо отримати тільки в Храмі.

- У храм Визначення пустити іномирянку, не знаючи до якої магії вона належить? Це неподобства, єресь, неповага до Гофема і його роду! - тут же обурюється Ірвін. Наступної миті на Ірвіні спалахує вогонь, він починає горіти від низу до верху, Верховні, що стоять поруч, відбігли від нього на безпечну відстань.

- Ні, мій Володарю, прошу, пощади! - нестямні крики луною заповнили тронний зал

- Ти думав я нічого не дізнаюся про тебе з сином? А зараз ти ще й смієш засуджувати мої накази? - сталевий голос Володаря був просякнутий отрутою. Я перебувала в дикому шоці, коли розуміла, що Ірвін зараз згорить живцем.

- Володарю! Благаю! - в агонії прокричав Ірвін, а Володар, перебираючи пальцями, посилив вогонь, причому робив він це з явною нудьгою в очах, ніби це якась дрібниця, потім пролунав тріск і тієї самої секунди тронною залою розлетівся попіл, який раніше був Верховним Ірвіном.

Боже, заживо спалений за лічені секунди, навіть оком не моргнув. Який жах. Схоже, я стала забувати, у кого в замку я перебуваю. Мені стало страшно і, мабуть, це відбилося на моєму обличчі.

- Лейла Ніколь, прошу вас настільки не зациклюватися на побаченому. Маг вітру Ірвін планував зі своїм сином протизаконні діяння проти влади. Я давно підозрював Ірвіна, і мені знадобився час, щоб зібрати для його Величності докази. Після вашої розповіді, всі пазли склалися. Його смерть була неминуча. Але мені щиро шкода, що вам довелося побачити цю картину. - пояснив Айрон. І так, така страта мене, безсумнівно, обурила, але я теж підозрювала, що Ірвін із Кадмусом щось планують..., намагаюся привести своє дихання до норми, переварити те, що трапилося, і забути...

- Айрон, ти знову займеш місце Верховного мага вітру. Підшукаєш заміну собі сам. Рада має бути в повному складі. - віддав вказівку Володар голосом, що не потребує сперечань.

- Та це я вже зрозумів! - просто відповів Айрон і посміхнувся.

- Та-ак, якщо з цим розібралися, то на чому ми там зупинилися? - ставить запитання Володар і риси обличчя його пом'якшуються, коли він дивиться на мене, - Ах так, Ніколь... прошу! - знову чую цей оксамитовий голос і трохи заспокоююся, з острахом, але все ж таки, роблю кроки до Володаря. Зупиняюся за крок від нього і простягаю руку, зупиняю рух у районі його торса. Дантеріон посміхається своєю чарівною і привабливою посмішкою, потім схопивши мене за руку, різко тягне до себе, притягуючи за талію до себе ближче. Однією рукою тримає мене за мою руку, а іншою торкається моєї щоки. Вдивляється в мої очі. Моє серце зробило перекид і назад. Почалася тахікардія, панікую подумки, від такого раптового і тісного положення. Навіть зітхнути не можу, як під гіпнозом дивлюся в його очі й не можу відірватися. Мамо люба! Що зі мною відбувається?

Його аура і сила буквально поглинають мене, і мене накриває з головою його привабливістю, я втрачаю контроль над своїм тілом. У вухах стоїть лише власний стукіт серця. Потім я помічаю, як його очі змінюють колір, у них хлюпоче вогонь і зараз він кинувся просто до мене. Не бачу нічого навколо себе, я не можу ігнорувати цей сильний вогонь, що прагне влучити в мене. Злякавшись, подумки вибудовую стіну і потік вогню об неї вдаряється. Очі Володаря оговтуються, він різко й швидко кліпає, потім, помічаючи мій зацікавлений погляд та оцінивши мою реакцію, усміхається.

- Це може бути цікавим! - каже він, не відриваючи від мене своїх очей, - У Храм Визначення підемо просто зараз. - відчуваю, як за спиною знову спалахує полум'я, а потім Володар разом зі мною робить синхронно два кроки назад, ми провалюємось у портал і одразу опиняємося на порозі якогось храму. Тільки тут Володар нарешті відпускає мене і дає можливість озирнутися.

Храм цей знаходився на якійсь дуже високій горі. Поблизу ні поселень, ні людей. Насторожує, однак. Буквально за хвилину з'явилися Верховні маги ради та Айрон. Схоже, ми чекали тільки на них. Старший маг підійшов одразу до мене.