Юджи - Ірина Муза

- О, так! - посміхнувся Володар, коли я відреагувала стогоном на дотики до мого клітора, і впився у мої вуста поцілунком, просто карколомним поцілунком. Я сама згорала від цієї пристрасті. Обійняла його і ще ближче притиснула до себе. Данте з риком зробив перший поштовх і я попливла. О, Єдина, як же я люблю це. Цю пристрасть, цю силу.

Данте зірвався і підкинув мене на себе. Обвила його своїми ногами і допомагала насаджуватися на його член, не стримуючись стогнала.

- Твої стогони, музика для мого слуху! Обожнюю тебе до божевілля в такі моменти! - з кожним словом Данте дедалі сильніше і швидше рухав своїм тазом.

- Данте! - кінчила з його ім'ям на губах. Данте злився в мене і знову пристрасно поцілував.

- Ти знову не даєш мені сказати того, з чим я до тебе йшла! - Чоловік переніс нас порталом у наші покої. - І сукня! Данте, це була моя улюблена! - чоловік на мої слова лише посміхнувся.

- Нічого не можу із собою вдіяти! Ти неймовірна! Не можу себе тримати в руках. Це просто неможливо! - усміхнувся чоловік і допоміг зняти мені з себе обгорілу сукню.

- Гаразд, це ми все вже проходили. Мова зараз про твою доньку. Вона копія тебе, підпалює навколо себе все що бачить і на заборони не реагує. Не хочу, щоб вона росла розпещеною і примхливою принцесою. Ти маєш поговорити з нею і пояснити всю важливість її сили! Лейла Розінда теж приходила скаржитися сьогодні. Це одинадцята няня, Данте! Одинадцята! - для більшого ефекту зробила ще й серйозне обличчя.

- Ось просто зараз і піду з нею поговорю, а потім я прийду, і ми займемося сином! - підступно посміхнувся він

- Яким ще сином, у нас немає сина! - не відразу зрозуміла я

- Потрібно буде це терміново виправити! Робити дітей з тобою неймовірне задоволення, рідна. - поцілував мене Данте і перемістився кудись порталом.

Вирішивши всі свої справи, Дантеріон з голим торсом і з двома келихами вина, з'явився в наших спільних покоях. Я саме переодягалася. Задивилася на свого чоловіка і не одразу прийняла келих із його рук.

- А до біса! - після першого поцілунку Данте запалився і відкинув убік наші келихи, повалив мене на ліжко і підім'яв моє тіло під себе. Нічної сорочки на собі я вже не відчувала.

Ця ніч була особливою. Вона надовго запам'яталася мені. І тільки через два місяці я дізналася чому. Одного чудового ранку мене, зранку, знудило. Потягнуло на незвичайне поєднання їжі. А ще через сім, я народила Дантеріону спадкоємця. Але здається він не збирається на цьому зупинятися. І зараз бути не щасливою для мене просто неможливо. Я щаслива, і я кохаю.

КІНЕЦЬ.

Від автора!

Любі мої, щиро вдячна, що ви зі мною))

Не хотіла смітити після глав, тому пишу тут, дуже потрібна ваша підтримка, поставте лайк та підпишіться, обіцяю, по переду багато цікавого)) Задалегідь вдячна, ваша Муза)

Кінець