Юджи - Ірина Муза

Усі шоковано спостерігали за цим і довгий час ніхто нічого не міг сказати. А що говорити? Я думала, для мене хоч щось проясниться, а все стало ще складніше. Я чомусь упевнена, що так себе ці руни не мали поводити. І взагалі... руни зруйновані! Чорт. Старовинні руни, що визначали майбутніх магів, тепер їх немає. З моєю допомогою.

- Трясця твоїй матері! Якого Івелія зараз сталося? - здається перший відійшов від шоку Айрон, мене навіть пересмикнуло від його голосу. Жрець весь цей час не зводив з мене очей і дуже підозріло дивився на мене. Не подобався мені його погляд.

- Вона знищила стародавні руни! - заговорив Воллард. - Маг чотиристихійник! Її потрібно знищити! - крижаним тоном продовжив він. У мене від почутого знову мурашки пішли по всьому тілу, і неприємний вузол внизу живота став затягуватися...

- Це не тобі вирішувати, Волларде, - заступився за мене Айрон, я одразу ж спокійно зітхнула. Ми всі зараз дивилися на Володаря, чекаючи на його рішення, але втрутився портал, що з'явився звідки не візьмись, прямо в районі обличчя Володаря. Це був черговий патруль вартових, які повідомили Володареві про те, що мейсори прорвалися крізь захисні заклинання і дуже скоро досягнуть перших поселень. Навіть я тепер розумію, що Володареві потрібно негайно втрутитися, щоб не допустити біди.

- Мою гостю доставити знову до мене в замок, у мене зараз немає на це часу! - Володар зловив мій погляд, підморгнув мені посміхаючись, і в ту ж секунду зник через свій вогняний портал. - Я дозволила собі ще більше розслабитися, помітивши грайливий настрій з приводу мене Володаря.

Щойно Володар зник у вогняному порталі з приводу мене почалися суперечки. Воллард намагався в чомусь переконати Айрона, а той слухав його з серйозним виразом обличчя.

- Я голова ради Верховних, решта магів мене послухають, і ти, Айроне, маєш до нас приєднатися, бо ти тепер Верховний маг вітру. Маг чотирьохстихійник становить для нас величезну загрозу. Її потрібно вбити, поки вона не освоїла повністю свою силу. Може вона прикидається і це вона причетна до появи мейсорів. - я знову напружуюся від його слів.

Вони ще довго сперечаються, поки не втручається жрець.

- Її могутність набагато більша, ніж сили мага чотиристихійника. Вона викликала первородну форму стихій. Таке я бачив лише раз. - жрець все ще під враженням від побаченого і все це говорив беземоційним голосом.

- Це ще гірше! Я наполягатиму на своєму і рада мене підтримає. - зло видає Воллард

- Володареві нічого не варто одним рухом руки спалити всю раду і набрати нову, тому добре подумай Воллард, перш ніж налаштовувати інших магів... - відповів Айрон і нарешті повернувся до мене, яка все ще була в шоці від того, що відбувається.

- Ходімо, Ніколь, я проводжу тебе до твоєї кімнати. - Айрон гордо піднявши підборіддя, запропонував мені свою руку. Іншою вільною змахнув півколом і тут же утворилася воронка, що перетворилася на портал, ми, не гаючи часу, перемістилися в замок.

Айрон довів мене до моєї кімнати, ввічливо посміхнувшись, попрощався і пішов.

День я провела в роздумах і нічогонеробленні. Ічіри мені принесли вечерю, найчастіше до мене навідувалася ічіра з каштановим волоссям і зеленими очима. Якщо придивитися, то дівчина досить симпатична, але весь цей одяг і однакові зачіски роблять ічір схожими одна на одну. Але з шатенкою я все ж познайомилася. Дівчину звали Лікея. Ми з нею познайомилися ближче і трохи поспілкувалися.

Увечері вечерю мені приніс Айрон, і я навіть трохи зраділа його появі. Адже в мене були запитання, на які, думаю, він зможе відповісти.

- Вирішив провідати тебе і заспокоїти, гадаю, ти сама була трохи шокована побаченим, це було написано в тебе на обличчі, - тацю з моєю вечерею він залишив на столику і присів у вільне крісло.

- Дякую, - подякувала я

- Я все-таки хотів уточнити в тебе. Ти справді здивована своїми здібностями, ніколи раніше не використовувала їх? - поклав він ногу на ноги і розслаблено сів у кріслі.

- Я справді нічого про це не знаю, я вже казала, у моєму світі немає магії, все, що відбувається зі мною, для мене, повна дикість.

- І я чомусь тобі вірю. Не хвилюйся, тебе ніхто не зачепить. Та й, гадаю, Володар не має наміру завдавати тобі шкоди. Я якраз зібрався з ним поговорити з приводу тебе, він прибуде в замок зовсім скоро.

- Я хотіла запитати...- наважилася я, - те, що сталося в храмі, жрець сказав, що вже бачив таке, що він мав на увазі? Ти щось знаєш про це? - я трохи нервувала і м'яла тканину своєї спідниці, все-таки він не зобов'язаний був відповідати.

- О, так. Це було коли я ще був членом ради Верховних і Мікенією правила тоді тільки Рада. До храму Визначення тоді завітав наш Володар, хоча тоді він себе називав просто Дантеріоном. Там із ним взагалі цікава історія вийшла. У храм Визначення дітей ведуть ще зовсім у юному віці, дорослу людину руни не пускають. Воллард тобі розповідав... Отож, коли Данте був ще дитиною, його ще тоді, в ті, зовсім ще юні роки, руни не пускали до храму, а спроб потрапити туди, в нього була сила-силенна. Ніхто не міг зрозуміти, чому... І ось коли він підріс і зміцнів, він увірвався до храму. Жрець не бажав проводити для нього обряд визначення. За віком він не підходив, та й нахабство йому Володаря не сподобалося. Данте розлютився і сам порізав собі руку, кров'ю окропив усі руни, і вперше за весь час, не рахуючи сьогоднішнього разу з тобою, руна вогню відгукнулася. Але не просто відгукнулася. Руна одразу ж тріснула і оголила перед жерцем і Данте свій первісний вигляд. Ну, а далі Данте, засвідчивши перед жерцем свою стихію, розлютився і вогнем роздрукував решту три руни стихій. Своєю магією вогню він знищив воду, повітря і землю. Стихії просто розчинилися в його вогні. Це був шок. Відтоді ні вода, ні земля і повітря, і навіть усі разом узяті стихії не могли повалити вогонь Володаря. Данте був настільки сильним, що навіть магів чотиристихійників убивав без проблем. А вони в Мекенії вважалися напівбогами. Їхня магія величезна. Один маг чотирьох стихій здатний повалити Мекінію в хаос. Але Володар убивав їх помахом руки. Маг згорав за лічені секунди. Таким чином, ніхто ще не зміг йому протистояти, та й за стільки століть... ніхто й не посміє. - Ось це так інформація.