Юджи - Ірина Муза

- Я все одно не розумію, маг чотирьох стихій теж володіє вогнем. Та й узагалі... Як одна стихія змогла перемогти всі інші? - все ще не могла зрозуміти я

- Ну-у, це трохи важко пояснити, адже сили Володаря я до кінця теж не розумію, але з того, що мені відомо, то всі маги, навіть я, використовуємо магію стихій лише побічно. Нам потрібне джерело стихії поблизу, щоб ми своєю магією могли нею керувати... у випадку ж із Володарем, то його магія не потребує джерела. Він сам начебто джерело. Одного разу я вмовив його, і Володар мені дозволив подивитися на нього через руну, я, до речі, до тебе ту руну теж застосовував, бо без неї я б не зміг визначити, що ти енергетично виснажена, тож... я обімлів, коли побачив, що Володар використовує першоджерело вогню. Причому його джерело в самому Володарі... і він нескінченний... У ньому сидить така міць... я навіть не знаю, як це описати правильно. І те, що мені вдавалося побачити, його найзахопливіші битви... він використовував лише кілька відсотків від своєї потужності. Сила в ньому весь час намагається вибратися назовні. Усе своє магічне життя йому доводиться стримувати силу вогню. І ні я, і не ти, не зможемо зрозуміти, як насправді йому важко... - ось зараз слова Айрона мене здивували. Ми мовчали кілька хвилин і в мене був час замислитися над його словами. Мені навіть стало шкода Дантеріона. Велика сила - це велика відповідальність...ех, як доречна зараз ця фраза.

- Ну, я піду, Володар повернувся... мені потрібно з ним поговорити... - Айрон уперся на руки і встав із крісла. Попрощався і в задумі покинув кімнату. Думки в моїй голові заплуталися ще більше. Там був повний розгардіяш.

Захотілося трохи відволіктися, хоча б повітрям подихати, і я вийшла на балкон. Раптом почула голоси і, придивившись, упізнала голос Айрона і Дантеріона. Я трохи знітилася і постаралася зробити все, щоб якомога більше почути, щоб мене не було видно.

- Значить ти так вирішив? - спокійно уточнив Володар.

- Так! - коротко відповів він

- Це буде корисно, насамперед для держави і...- Айрон не дає йому закінчити

- О, та облиш... я надто добре тебе знаю! Думаєш, я настільки сліпий, що не побачив, як ти на неї дивишся? Залиш це, Данте, вона нам потрібна... ти ж сам знаєш про свою проблему, і, гадаю, нагадувати тобі про це не найкраща ідея.

- У ній щось є... я не можу пояснити що, але я це відчуваю... - це останнє, що я почула, далі Айрон із Володарем відійшли, і мені їхню розмову більше не підслухати... як багато запитань однаково залишилися без відповідей. Цей світ нескінченно дивує мене.

Ічіри вже прийшли і встигли переодягнути мене до сну. На мені був цілком сучасний, як для цього світу, пеньюар із шовку. А під ним усього лише трусики. Схожість спідньої білизни в цьому світі з нашим мене дуже порадувала. Я знову стояла на балконі в роздумах, коли відчула присутність уже такої знайомої аури... Потім я почула кроки і не поспішаючи повернулася... Володар. До біса гарний і сексуальний. Знову з голим торсом і в шкіряних штанях... його фігура з татуюванням, це звичайно щось. Важко зупинити політ своєї фантазії, особливо в такий пізній час.

- Добрий вечір, Ніколь! - зазвучав оксамитовий голос Володаря. Мурашки знову влаштували забіг по моєму тілу. Боже, він тільки привітався, а в мене вже щоки спалахнули вогнем.

- Добрий, Данте! - мені чомусь було плювати на його статус зараз. Та й не могла я ще себе змусити підкорятися цьому патріархату. Він усміхнувся на моє привітання, і склавши руки за спиною в замок, пройшов у кімнату глибше.

- Упевнений, ти була шокована тим, що побачила в храмі. Гадаю, у тебе є запитання...- спокійно заговорив він

- Ще б пак! Мене дратує моє невідання ситуації. - ледве стримуюся. Мене не влаштовує те, що моє життя зараз залежить від Володаря.

- Скажу тобі чесно, те, що сталося з тобою... такого раніше не траплялося. Навіть моя стихія повела себе дещо інакше. Я не знаю, як правильно все це витлумачити, але... порадившись із радою та Айроном, ми зійшлися на думці, що все-таки маг чотирьох стихій. Адже на тебе відгукнулися всі чотири руни. Маги чотиристихійники для нас вороги. Їх залишилося не так багато. Більшу половину я вбив. Якщо й залишилися ще живі, то вони добре ховаються, бо знають, що на них чекає смерть. - чудові перспективи

- Але ти, це зовсім інше. Ти чужоземка і сама здивована своєю нововиявленою силою. Я хочу, щоб ти освоїла всі чотири стихії. Зрозуміла свою силу і була з магією на "ти". Зрештою це може врятувати тобі життя. - Володар став робити кроки до мене і відстань між нами стала скорочуватися. Відчуваю, це не добре.

- Я хочу, щоб твоя магія послужила людям і моїй державі. Є старі магічні пастки, в які народ Макінії періодично потрапляє, вони були створені колишніми правителями, і особисто в мене немає часу на те, щоб шукати їх і знешкоджувати. Я чув про те, що ти бачиш закляття наскрізь і можеш без проблем його зняти. Це найбезпечніша робота для тебе після того, як ти навчишся магії звісно. Ну, а жити ти будеш тут. Ти просила допомогти тобі влаштуватися в новому світі, на таку пропозицію ти згодна, Ніколь? - Володар підійшов до мене недозволено близько, я знову відчувала його дихання. А те, як він сказав моє ім'я... дідько.

- Це дуже щедра пропозиція...- зазираю в його очі, відстань між нашими обличчями дедалі зменшується. Я не можу не дивитися в його очі, в яких плескається вогонь. Це заворожує. Мені навіть дихати стає важко, він ніби забрав увесь мій кисень. Ноги підкошуються від його харизми. Непереборне бажання його поцілувати виникає в моїй голові, а Володар і не соромиться своїх дотиків. Я добре відчуваю жар від його тіла... Великим пальцем руки погладив мою щоку і перевів свій погляд з моїх очей на мої вуста. Я стала відчувати його гарячі вуста на своїх вустах і зовсім перестала вдихати повітря, як нас перебили, пролунав стукіт у двері і потім одразу ж увійшли.

- О, вибачте, я думала пані зараз одна. - винувато подивилася на нас Ічіра і низько вклонилася.