Юджи - Ірина Муза
- Це наш Храм Визначення. Сюди, ще в зовсім юному віці, батьки приводять своїх дітей. У цьому храмі знаходяться дуже старовинні руни 4-х головних стихій цього світу. Дитину підводять до вівтаря, біля підніжжя якого розташовуються руни води, землі, повітря і вогню. Якщо дитина схильна до магії будь-якої стихії, то руна з її стихією спалахує злегка блакитним вогнем, показуючи, до яких магів належить юне дарування.
- Самі руни дуже потужне і старовинне джерело магії, Великий Гофем створив їх. Кожна руна містить первородний крихітний шматочок стихії води, вогню, землі та повітря. Гофему вдалося запечатати в руну стихію. Ці руни самі охороняють себе, адже бували й такі випадки, коли чорні маги намагалися заволодіти рунами, використовуючи їхню магію на зло. До цих рун зараз звертаються лише для визначення. І не кожному дано навіть увійти в сам храм.
- Ми хочемо зрозуміти за допомогою рун, якою магією ти володієш. Тому ми зараз із тобою і Володарем увійдемо в храм, жрець проведе обряд визначення, і ти підійдеш до рун ближче. Решта залишаться тут, спостерігатимуть звідси. А кажу тобі все це, щоб ти знала, як поводитися і що робити, - Цілком дохідливо все пояснює Воллард. Я мовчки киваю і хапаюся за запропоновану руку. Володар, схрестивши руки на грудях, ішов позаду нас.
Щойно ми увійшли, жрець одразу ж розкланявся перед нами і помчав за якимось інвентарем для проведення церемонії
Цілих півгодини жрець співав, притупував, мазав мені лоб і руки якоюсь незрозумілою жовтою рідиною. То одягав, то знімав з мене якусь пов'язку, потім зажадав краплю моєї крові, чому я щиро здивувалася, але все ж таки не впиралася і дозволила вколоти свій пальчик. Самій було цікаво, чим це шаманство закінчиться. Мою кров капнули в ту посудину з жовтою рідиною.
І ось ми підібралися до найголовнішого і найцікавішого. Це я визначила за Володарем. Усю церемонію він сидів недалеко від вівтаря і, підперши підборіддя, спостерігав за цією нудною дією, а щойно мою кров додали до посудини, Володар сів рівніше і з цікавістю спостерігав за розвитком подій.
Жрець ще раз завив свою пісню, змастив пов'язку в рідині, вдягнув на мою голову, точніше на лоб, вимовив якесь заклинання, і лише на секунду я відчула, як уже звична для мене пелена на моїх очах з'явилася й одразу ж зникла. Ритуальним вогнем жрець спалив цю пов'язку, а попіл змішав із жовтою рідиною. Прочитав ще якесь заклинання і повільною цівкою полив усі чотири руни.
На дні посудини залишалося ще зовсім небагато жовтої рідини. Жрець велів простягнути йому мою руку долонькою вниз. Коли я це зробила, то він вилив залишки на тильний бік моєї долоні, потім, промовляючи чергове заклинання, намалював цією рідиною якийсь візерунок на моїй руці. Ще заклинання і він нарешті замовк.
- Зараз ти пізнаєш свою магію в цьому світі, підійди до вівтаря і простягни долоню над рунами, потім дивись уважно, яка руна відгукнеться на твій поклик. - Я знову розхвилювалася, мурашки пішли по всьому моєму тілу. Я немов на ватяних ногах стала підходити до вівтаря і коли підійшла на досить близько до рун. Простягнула руку вперед. Усе як наказав жрець.
Спиною відчуваю, як усі втупилися на те, що відбувається. Спочатку нічого не відбувалося. Це означало, що в мені немає магії. Я навіть злегка розчарувалася, але руку прибирати не поспішала. Потім моє серце раптом прискорило ритм, у мені наростало почуття паніки і в ту ж секунду, щось у мені змінилося, очі обволокло білою пеленою, я немов з боку за всім спостерігала. Під своєю рукою я побачила, як почала активізуватися перша руна води. Вона засвітилася дуже яскравим синім кольором, слідом земля, руна горіла таким же синім кольором. Потім ще одна руна засвітилася. Повітря.
Усі завмерли і, найімовірніше, повідкривали свої роти, тому що слідом загорілася руна вогню, всі чотири руни яскраво світилися. Мені б прибрати вже руку, але я не могла. Щось наче стримувало мене.
- Якого? - чула я обурений голос Володаря і почула кроки.
Моя долоня сама розвернулася і дивилася тепер угору. А далі сталося те, чого я думаю взагалі ніхто не очікував. Усі чотири руни почали тріскатися і світло дедалі яскравіше пробивалося крізь них. Ще кілька секунд, і всі руни розлетілися на шматки. На місці рун перебували зараз первозданні стихії. Згусток води, що на місці обертався виром. Камінь, що крутився навколо своєї осі, сіра вирва повітря, і маленький вогник. Собою я досі не володіла і могла так само, як і решта зараз, спостерігати за тим, як усі чотири стихії кинулися і помістилися мені на відкритій долоні. Всі чотири стихії стали обертатися, створюючи воронку і втрачаючи свою первісну форму, змішуючись, утворюючи один загальний згусток. Мені здавалося, я спостерігала за цією дією цілу вічність, поки долоня сама собою не закрилася і перетворилася на кулак. Я знову розправила долоню, але на ній уже нічого не було, а біла пелена з моїх очей спала.
