Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой
Почулися звуки цьомиків, потім Жілетт поклав слухавку.
— Ви досі тут?
— Непогана квартира в тебе, Двайте. Мабуть, справи йдуть добре.
— Чудово йдуть, дуже дякую.
— Гаразд. Мені потрібен список старих клієнтів Кеті, ти ж ведеш облік?
Жілетт натиснув кнопку на стіні над раковиною. Почувся гуркіт мотору — запрацював подрібнювач сміття. Бад підійшов і вимкнув його.
— Дай мені свій записник.
— Ні-ко-ли.
Раптом Бад вдарив його у живіт. Жілетт викрутився, вихопив ножа і замахнувся. Бад ухилився й засадив йому по яйцях. Жілетт зігнувся навпіл; Бад знову увімкнув подрібнювач. Коли апарат розкрутився на повну, Бад схопив руку, у якій педик тримав ножа, і запхав її у жолоб.
СКРЕГІТ — і з отвору полетіли бризки крові та уламки кістки. Бад висмикнув його руку вже без кількох пальців, мотор заревів у мільйон разів голосніше. Обрубками пальців він приклав руку Жілетта до розпеченої плитки, а потім запхав у морозилку.
— ДЕ ТВІЙ СРАНИЙ ЗАПИСНИК? — кричав Бад, перекрикуючи ревіння мотору.
— У шухляді… під телевізором… — ледве вичавив із себе Жілетт, закотивши очі. — Швидку…
Бад кинувся у вітальню. Шухляди під телевізором виявилися порожні. Він побіг назад — там Жілетт намагався жувати аркуш паперу.
Бад схопив його за горлянку і змусив виплюнути пожовану сторінку. Бад схопив папірець і вибіг геть, ледве не блюючи на ходу від смороду горілої плоті. Розгорнувши аркуш, стало зрозуміло, що жодного імені не можна прочитати, окрім двох: Лінн Брекен та Пірс Петчетт.
Розділ 28
Джек сидів за столом, рахуючи, скільки разів він брехав останнім часом.
На роботі: ланцюжок лівих звітів; але тут він викрутився. У хлопців із відділку теж нічого не було, і Міллард, який був тільки радий позбутися цього гнилого й безнадійного діла про порнуху, просто махнув на це рукою. По-друге, він забив на чергування, цілими днями звіряв імена й машини в Бел-Ейр. Збіглося чотири імені. Нічого не знайшлося і в модельній агенції, що спеціалізується на двійниках кінозірок, але їхні дівчата і поруч не стояли із тими красунями, яких він бачив. Якщо не брати до уваги тих імен — вважай, що день пішов коту під хвіст. А він просто хотів ще раз побачити тих жінок, і це ще одна його брехня, брехня Карен.
Вони бачилися сьогодні вранці на приватному пляжі її родини. Карен хотіла кохатися; Джек незграбно відмазувався: мовляв, йому зараз не до того, думки тільки про «Нічну сову» — не дарма ж він попросив перекинути його на це розслідування. Вона спробувала було його роздягнути; він відповів, що потягнув спину; він не сказав, що йому це нецікаво, бо тепер він хотів від неї лише одного — мати можливість використовувати її, змушувати спати з іншими жінками, відтворювати усі божевільні сцени, які він бачив у порножурналах. А найбільша його брехня полягала в тому, що він не розповів їй про халепу, у яку він втрапив і з якої йому тепер не вибратися, і що, цілком можливо, догрався до газової камери. Отже, Відділу наркотиків йому тепер не бачити як власних вух, а любові їхній — гаплик, тому що в неї вистачить клепки скласти два і два й додати до його брехні те, що він замовчував свої злочини в минулому. І образ Джека-Переможця, про який він так дбав, тепер розсиплеться на порох.
Про те, що він страшенно боїться, він також не сказав. А вона нічого не підозрювала — він вмів здаватися незворушним.
До того ж те, що поки що не посипалося усе його життя, було просто щасливим збігом обставин.
Сід не дзвонив, черговий номер «Цілком таємно» вийшов за графіком, і про нього там не було ані слова — лише натяки на любов Макса Пелтца до неповнолітніх, але загалом нічого страшного. Він подивився рапорт про стрілянину біля «Флер-де-Ліс», але розумник Ед Екслі теж не написав нічого особливого. Екслі зайшов у глухий кут: не вдалося з’ясувати, хто знімав приміщення, полиці були порожні — лише якийсь атрибут для секс-утіх забули, — і все добро, що там було, кудись переховали. Ламар Хінтон, поганець, попередив господарів. Піти б пристрелити того стукача Ламара, але це могло зачекати — на Джека-Переможця чекало тепер інше завдання.
Сід Гадженс знав Пірса Петчетта, йому було відомо про «Флер-де-Ліс»; Сід Гадженс в курсі про «Малібу Рандеву». Десь був схований Сідів архів із компроматом. Отже, завдання перед Джеком було таке: знайти досьє на себе і знищити його.
Джек переглянув інформацію, надіслану від автоінспекції, звірив вирахувані ним імена із фотографіями.
Сет Девід Круґляк, власник особняка в Бел-Ейр, жирний юрист, що опікувався справами кіношників. Пірс
