Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

Міллард проковтнув таблетку, запив її водою.

— Елліс Лоу — дуболом та кар’єрист, а не поліцейський, якому просто не можна давати впливати на перебіг розслідування.

— Шановний капітане, ваш коментар здається мені дуже провокативним, і він…

— Досить, джентльмени, — перебив їх Паркер, піднявши руку. — Таде, зроби милість, спустися вниз разом із капітаном Міллардом і лейтенантом Смітом та пригости їх кавою, а я поки тут поспілкуюся із сержантом.

Ґрін випхав тих двох із кабінету.

— Ед, — сказав Паркер, — Дадлі має рацію.

Ед мовчав. Паркер вказав на стос газет.

— Преса і публіка вимагають справедливості. Якщо ми швидко не розкриємо цієї справи, наша репутація дуже сильно постраждає.

— Знаю, сер.

— Тобі подобається ця дівчина?

— Так.

— Ти розумієш, що рано чи пізно їй доведеться давати свідчення?

— Не треба її недооцінювати. У неї сталевий стрижень.

— Що ж, настав час перевірити, наскільки він сталевий у тебе, — посміхнувся Паркер. — Переконай її співпрацювати з нами. Якщо ми матимемо достатньо інформації, Елліс Лоу отримає своє показове судилище, а ти підеш на підвищення і негайно станеш лейтенантом-детективом.

— І підлеглі в мене будуть?

— Наступного місяця виходить на пенсію Арні Реддін. Керуватимеш детективами відділку «Голлівуд».

Ед відчув, як мороз поза шкірою пішов.

— Еде, тобі тридцять один рік. Твій батько став лейтенантом лише в тридцять три.

— Я зроблю це.

Розділ 30

Перевірка сексуальних злочинців дала такі результати:

Клеотіс Джонсон, якого притягували за злочини сексуального характеру, пастор сіоністської методистської єпископальної церкви «Новий Бетель», на ту ніч, коли викрали Інес Сото, мав залізне алібі: він був у витверезнику на 77-й вулиці. Алібі Девіса Волтера Буша, якого притягували за злочини сексуального характеру, підтвердило із півдесятка свідків, із якими він всю ніч різався в азартні ігри в кімнаті відпочинку при сіоністській методистській єпископальній церкві «Новий Бетель». Флемінґ Пітер Генлі, якого притягували за злочини сексуального характеру, провів цю ніч у лікарні — якийсь трансвестит у розпалі пристрасті покусав йому пеніс; лікарі врятували йому орган, аби він знову міг загриміти до тюряги за содомію й завдання каліцтв.

Окрім цього, Бад подзвонив до шпиталю у Іґл-Рок: там відлежувався Двайт Жіллет. Яке полегшення — хоча б цей не скопитився після спілкування із ним.

Алібі мали й четверо інших сексуальних злочинців; покінчивши з ними, зазирнув до ізолятора, де тримали Стенса. Той був не при собі після самогонки — наглядач приніс. Дік плів відверту маячню: щось про Еда Екслі та Каченятка Денні, що трахає Елліса Лоу.

Звідти він попрямував додому, прийняв душ, зробив запити на Пірса Петчетта й Лінна Брекена в автоінспекції, потім поговорив зі знайомим, що працював у Відділі внутрішніх розслідувань Вест-Веллі. Результати його задовольнили: заяви від Двайта Жілетта не було, вбивством Кеті опікувалися троє слідчих.

Він знову пішов у душ — здавалося, він досі відчуває сморід цього тривалого дня.

Бад вирушив у Брентвуд — перевірити Пірса Моргауса Петчетта. Відсутність проблем із законом викликала підозри — доволі незвично, як для людини, чиє ім’я знайшли в записнику сутенера. За адресою Ґретна-Ґрін, № 1184 була розташована будівля в іспанському стилі рожевого кольору й під черепичним дахом.

Бад припаркувався, підійшов до входу. На ґанку увімкнулося світло, і з темряви м’яко випірнув чоловік у кріслі. Вайт подивився на досьє, отримане від автоінспекції, — Петчетт у житті був іще молодшим, ніж на їх фотографії.

— Ви — офіцер поліції?

Здогадався по кайданках на поясі.

— Так. А ви — Пірс Петчетт?

— Так, це я. Збираєте благодійні внески на потреби поліції? Минулого разу ваші телефонували мені в офіс.

Зіниці його нагадували маленькі крапочки — здається, він був під кайфом. Під обтислою сорочкою напиналися великі м’язи. Голос його звучав розслаблено, і взагалі скидалося на те, що для нього це звична справа — сидіти в темряві й чекати приходу копа.

— Я — детектив з Відділу вбивств.

— Навіть так? І кого ж було вбито і чому ви