Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Я куплю вам гарний капелюшок.

Інес, притискаючи до себе Білченя Скутера, зайшлася у риданнях.

Ед зустрівся із саперами на світанку, виснажений після снів, що він бачив тієї ночі: про Інес та інших жінок. Рей Пінкер привіз ліхтарі, лопати, металошукачі. На його прохання Відділ зв’язків із громадськістю поширив публічний запит до свідків стрілянини у Гріффіт-парку, яких закликали допомогти ідентифікувати підозрюваних у хуліганстві. Уся місцевість для зручності була поділена на квадрати. І ось крутими й брудними схилами пагорбів пішли люди. Вони сканували землю металошукачами, а щойно прибори починали цокати, копали й видобували з-під землі усякий мотлох: монети, металеві баночки, навіть револьвер тридцять другого калібру. Минали години, почало припікати сонце. Ед працював завзято, відкашлюючи пил і ризикуючи дістати сонячний удар. Він знову почав згадувати свої сни, і поступово його думки повернулися до Інес.

Енн з балу у школі Марльборо — вони займалися цим у «доджі» 38-го року випуску, і він постійно стукався ногами об дверцята автомобіля. Пенні із лекцій по біології у Каліфорнійському університеті: ромовий пунш у його гуртожитку і швидкий перепихон на задньому дворі. Череда давалок-патріоток під час війни, одна ніч зі старшою жінкою — диспетчеркою Центрального відділка. Їхні обличчя вже стерлися з пам’яті; він все намагався згадати, але бачив перед собою обличчя Інес — Інес без синців, не в лікарняному одязі. Від цих думок і від спеки в нього паморочилося в голові, але загалом він почувався добре. Потім минуло ще кілька годин, і він не міг уже думати ані про жінок, ані про щось інше. А потім почув здалеку радісні вигуки, і хтось поклав руку йому на плече.

Рей Пінкер тримав у руках дві стріляні гільзи та фотографію гільзи з місця злочину. Це був абсолютний збіг: не треба було бути експертом, аби побачити, що сліди від бойка ударника на гільзах були абсолютно ідентичні.

Розділ 25

Уже два дні він йшов по сліду «Флер-де-Ліс», але не можна сказати, що досягнув якихось помітних успіхів.

За ці два дні з’явився лише один підозрюваний: Ламар Гінтон, двадцять шість років, заарештований за збройний напад, засуджений — відсидів два роки у Чіно — і випущений достроково у березні 1951-го. Поточне місце роботи: установник телефонних апаратів у «Пасифік Коуст Беллс»; його інспектор з нагляду мав підозри, що Гінтон заробляє ще й тим, що встановлює прослуховування на телефонах підпільних букмекерів. Гінтон був тим самим м’язистим хлопцем, що приїздив до Тіммі Валберна, — його впізнали по фотографії.

Минуло цілих два дні, а він майже не просунувся: розкриття цієї справи може стати для нього квитком назад до Відділу наркотиків, але розкриття цієї справи означало й витягнути на світ Божий історію Тіммі Валберна та Біллі Дітерлінґа — двох гоміків із серйозними зв’язками, які можуть всю його кар’єру в Голлівуді пустити псу під хвіст.

Два дні він порпався в паперах — шукав і так і сяк. Переглядав звіти про інші недавні арешти, спілкувався із затриманими — нічого, окрім заперечень, ніхто так і не зізнався, що купував порнографію. Один день минув; нічого не нарили й хлопці із Відділу моралі: Стейтісу, Гендерсенові та Кіфці не було що повідомити, а Расс Міллард все намагався стати біля керма розслідування бійні в «Нічній сові» — йому було не до порнографії.

Отже, уже два дні: на слід м’язистого хлопця він набрів лише в половині другого дня.

І ще цей телефон «Флер-де-Ліс» — Джек напружував мозок щосили, намагаючись пригадати, де ж іще він бачив цю візитівку.

І раптом — як грім його ударив.

Святвечір 51-го, просто перед «Кривавим Різдвом». Сід Гадженс дав насилання на двох малолітніх планокурів, і Джек якраз у них у квартирі і бачив цю візитівку, хоча тоді вона ніяких підозр не викликала.

Він пригадав залякування Сіда: «У нас у всіх є таємниці, Джеку».

Але Джека вже несло вперед, немовби течією: він хотів дізнатися, хто випускає цю порнуху й навіщо. Він заїхав до «Пасіфік Коуст Беллс», перевірив списки працівників, порівнюючи із картотекою поліції, поки не натрапив на Ламара Гінтона.

Джек озирнувся довкола — усі тільки й тринділи, що про «Нічну сову», а він — Джек Вінсеннс — шукав порножурнали.

В його уяві знову спливли ті фотографії оргій.

Запаморочилося в голові.

Джек вирушив на пошуки.

Маршрут Гінтона був таким: з Ґовер до Ла Бреа, з Франклін до Голлівудського Резервуару. Телефони він встановлював на Крестон Драйв та Норт-Айвар. Джек знайшов Крестон на автомобільній мапі: Голлівуд-Гіллс, звивиста вуличка, що тягнулася вгору.

Він поїхав туди й побачив фургончик компанії, припаркований біля будинку у псевдофранцузькому стилі. Ламар Гінтон — здоровенний мужик — був на стовпі через вулицю, і було щось жахливе у цьому видовищі.