Пастка для Бродського - Джулія Ромуш

- Вадим ... я прошу мене вибачити за все... це через мене, я дурненька ... Вадим, ти радий?  - Я тихенько ставлю найважливіше питання, і чекаю відповіді.  Він спочатку не розуміє, про що я, а потім опускає очі на мій живіт та ніжно його цілує. 

- Лисенятко,  я відповів на твоє запитання?  - Ніжно запитує він. 

Я посміхаюся і плачу у відповідь. 

Мене виписали з лікарні та сказали ніяких тягарів, дієта і тільки гарний настрій.  Вадим сказав, що все це він забезпечить та сказав, що ми їдемо в його будинок, що кіт вже давно там і він йому купив величезний будиночок.  І постійно говорив про якийсь сюрприз... Тож коли ми заїжджаємо на подвір'я, заходимо в будинок, до мене підбігає маленьке цуценятко - мій Самоїд... Моя мрія! Я розвертаюся до Вадима. 

- Його звуть Джек. Я купив його в якості новорічного подарунка для тебе. 

Мої сльози радості біжать без зупинки... Я щаслива! Господи, яка ж я щаслива!!!

****************************************************************************************