Пастка для Бродського - Джулія Ромуш
**********************************************************************************
Мої побоювання підтвердилися - я була вагітна. У день показу мене нудило цілий день, і я дістала з сумки куплений тест. Купила його тиждень тому, але все ніяк не наважувалася зробити. Я боялася, боялася того, що якщо він позитивний, то який у мене буде план дій? За годину до показу я подзвонила Наталі та сказала, що у мене температура тридцять дев'ять, і що я не зможу прийти. Потім взяла тест і пішла у ванну. Хвилин тридцять я дивилася на тест і не могла повірити своїм очам. Я зробила ще один і сиділа вже з двома позитивними тестами.
Я не знала, що мені робити... Говорити Вадиму? А що, якщо я тільки прив'яжу його цією дитиною? Що, якщо йому це непотрібно? На наступний день я поїхала в клініку і дізналася, що у мене шостий тиждень. Отже, завагітніла я відразу, в одній з перших занять любов'ю. В тому, що я залишу дитину, я навіть не сумнівалася. Це буде сенсом мого життя, буду жити заради неї.
Після показу мені дали місяць відпускних і величезну премію в розмірі двох моїх окладів. Я вирішила, що місяць сидіти в порожній квартирі та мучити себе спогадами про Вадима нерозумно, і зібравши речі поїхала в село до бабусі з дідусем.Я поки що не сказав їм про дитину.
Просто не знала, як відповідати на питання, які посиплються на мене. Якщо запитають - "чи сказала я про це Вадиму?" А потім запитають - "а чому ні?" А чому ні, я і сама собі не можу відповісти... Просто боюся, боюся знаходитися з ним на відстані витягнутої руки. Боюся знову відчувати всі ті почуття, які я сховала глибоко всередині себе.
Була зима, і я кожен день трохи гуляла по вуличках, починала трохи перетворюватися в живу людину. Я тут вже два тижні, село добре на мене впливає. Кожен день мені дзвонить Алінка, я не беру трубку, боюся почути щось про Вадима. Про те, що можливо у нього є інша жінка і він щасливий. Мені не можна хвилюватися, я не хочу втратити те, що у мене тепер є.
У сусідній будинок до тітки Зої приїхав онук - Костя. Чоловік років тридцяти - симпатичний, добрий, ввічливий. Кожен день заходить в гості та запрошує мене на прогулянки. Я йому подобаюсь. Я вирішила, що буде нечесним приховувати від нього своє становище і сказала йому, що чекаю дитину. Але Костю це ніяк не збентежило. Він, навпаки, тепер почав приносити фрукти й запрошувати вже на чай. Він був приємним хлопцем і в його компанії я хоч трохи забула про те усе, що зі мною сталося.
Сьогодні мені було погано.Вранці начебто все було добре, але після сніданку, коли я витягала з колодязя відро води та несла його в будинок, унизу живота почало тягнути. Я лягла в ліжко, думала, що стане краще, навіть трохи задрімала, а коли прокинулася, зрозуміла, що біль став ще сильнішим.Я почала швидко міркувати, що робити. Кликати бабулю і приголомшити її цією новиною відразу не можна, ще інфаркт схопить. Костя виїхав в місто на пару днів, а найближча лікарня знаходиться через тридцять кілометрів, а машину зараз тут і не знайдеш ...
Я швидко набираю номер Алінки.
- Ооо, пропажа, Олеся, у тебе совість є? - Строго запитує Алінка, але, коли чує, що я тихенько плачу в трубку, відразу змінює тон. - Олеся, що сталося ???
- Лялька ... дитина ... з нею щось не так, — я вже захлинаюся сльозами.
- Що??? Олеся, яка дитина ..., - секунда, друга ..., - Олеся, ти що, вагітна???
- Так. Аліна, мені боляче, внизу живота... щось не так.
- Ти де? - Я швидко диктую адресу. - Твою мати, якого дідька ти туди поперлася??? Мінімум годину на машині. Чекай ..., - і поклала трубку.
Я лежу в ліжку і плачу. Розмовляю з малюком, прошу його мене не кидати. Обіцяю, що розкажу все Вадиму, що у нього буде тато, який буде його любити. Якщо він не любить маму, це ж не означає, що він не полюбить його.
- І сподіваюся ти будеш набагато розумніше своєї мами. - Моє серце зупинилося, коли я почула його голос. Я заплющила очі й почала трусити головою. Ні, не може бути, це все витівки фантазії. Я, напевно, втратила свідомість від болю і мені здається. Відкриваю очі та бачу заплакану Алінку і злого як чорт Вадима. І з ними чоловік, судячи з його сумки він лікар.
Чоловік підходить до мене і починає ставити питання, натискати на низ живота і питає чи болить так, болить сильніше, запитує який біль був на початку і від чого він почався. Я розповідаю про відро з водою і як заснула спочатку. Бачу перелякану бабусю і прошу Алінку її заспокоїти. Вадим сидить біля мене і питає лікаря що це, що нам робити. Лікар відповідає, що є загроза викидня. Я починаю ридати, Вадим тримає мене за руку. Мені роблять укол і несуть в машину.
У машині мені стає трохи краще, і я засинаю. Прокидаюся вже на лікарняному ліжку, і лікар говорить про те, що з-за того, що тягала відра з водою, у мене відшарування плаценти. Мене залишають на тиждень в лікарні. Прописали дієту і заборонили нервувати. Вадим весь час був біля мене і постійно запитував, що потрібно, щоб все стало добре. Лікар все пояснив і сказав, що мене потрібно залишити, я повинна відпочити. Я не хотіла відпускати Вадима, але його вивели.
На наступний день Вадим приїхав з самого ранку.
- Вадим, я хотіла ... правда хотіла сказати, але я не знала... мені було страшно ..., - Я дивлюся в його очі та боюся знайти злість, ненависть. Але бачу тільки кохання. Господи, будь ласка, нехай я не помилюся.
- Лисенятко, все добре, тобі не можна нервувати. Останні два тижні я шукав тебе по всьому місту, змушував Алінку дзвонити щодня, але ти не брала слухавку. Я вже сходив з розуму. Думав ти зникла, і я тебе більше не побачу. Олеся, цей місяць це було найжахливіше, що ставалося зі мною. Я намагався зализувати рани, але роздирав їх ще більше. Я так більше не можу ... не можу без тебе ...
