Пастка для Бродського - Джулія Ромуш
******************************************************************************
Я стискаю телефон в руці, злий. Що означає вся ця чортівня??? Я приїхав раніше, хотів зробити Олесі сюрприз. До нового року вже залишилося недовго і я хотів подарувати їй собаку, ту, яку вона так хотіла. Але її потрібно було замовляти заздалегідь з іншого міста, чим я сьогодні й займався. Але вона зателефонувала, і її слова боляче віддають в скронях. Щось всередині мене кричить, щоб я їхав додому.
Я вже в машині, лечу на скаженій швидкості. Мене заносить, і я встигаю загальмувати за метр до цегляної огорожі... Хвилина, друга... Видихаю. Блять, візьми себе в руки! Якого біса ти твориш??? Ти ж міг здохнути зараз!
Я їду далі, приїжджаю додому, заходжу... Манатки валяються по квартирі - жіночі труси, ліфчик ... Що за дурня??? Залітаю на другий поверх. Сукаааааа!!! Настя лежить гола на ліжку і посміхається мені.
- Ммм, малюк, ти приніс мені шампанського? - Ніжно муркоче вона. Я відразу скривився - від одного погляду на цю дешеву постанову мене нудить.
- Якого чорта??? - Я злий, я розлючений.
- Фу, як грубо, невже з дівчатами так розмовляють? - Вона кривиться.
- Зі шмарами, які лежать у ліжку чужого чоловіка, розмовляють!
- Фу, Вадим, ти ж знаєш, мене ці грубощі не заводять.
- Пішла на хуй звідси! - Я починаю наближатися до неї.
- В якому сенсі? - Скрикує вона і починає прикриватися простирадлом.
- Я сказав - зібрала своє ганчір'я і пішла на хуй! - Ще жорсткіше кажу я.
- Вадим ... я ... невже це дівчисько ... Та вона навіть сказати нічого не змогла... Просто як кисіль розтеклася тут і попливла. Тобі потрібна не така розмазня ..., - Я вже не можу цього чути! Хапаю її за волосся і волочу до сходів. Вона кричить, виривається. Я спускаюся з нею зі сходів і пхаю в те місце, де розкиданий її одяг.
- У тебе хвилина, а то голу викину на вулицю! - Кричу я і відходжу, в цей момент мені дзвонить Льоха і каже, що Олеся у них. Я питаю, як вона і Льоха каже, що кепсько. Прошу його приїхати.
Розвертаюся, Насті немає, чую крики на кухні... Настя лежить на підлозі з ножем... Блять, ця довбонута прирізала собі вени та кров стікає на підлогу... Швидко дзвоню у швидку, намагаюся перев'язати їй руки.
Все відбувається як уві сні - швидка, каталка, "вона могла померти, ви нас вчасно викликали"... Льоха з білим обличчям говорить про щось з лікарями, щось пхає їм в кишеню, ті своєю чергою згідно махають головою... сиджу на стільці, Льоха вимиває кухню...
Я починаю потроху виходити з трансу, ми їдемо до Олесі. Але краще б я не їхав ... Той стан, в якому я її побачив, просто добив мене. Вона була біла, як стіна. З шаленими червоними очима і говорила, що я її вбив.
Я втомився... втомився битися в закриті двері, втомився доводити щось, а потім все одно вибачатися за те, що мені не повірили.
Я не хочу, не маю права знову змушувати її вірити. Я сьогодні зробив боляче двом жінкам... Напевно, буде краще просто піти...
*****************************************************************************
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно