Пастка для Бродського - Джулія Ромуш
Ось я на її поверсі, дзвоню в дзвінок і прошу Господа, щоб мені відкрили. Чую кроки у квартирі та з полегшенням зітхаю - переді мною відкриваються двері, на порозі стоїть Алінка і дивиться на мене з жахом. Ну так, виглядаю я, напевно, кепсько.
- Можна увійти? - Неживим тоном запитую я.
- Звичайно. Олеся, що трапилося? - Бачу страх в її очах. Зайшовши у квартиру, бачу Льоху, він стоїть з телефоном в руці, і каже: "Вона тут, зараз буду".
- З Вадимом говориш? - Зі злістю питаю я. - Привіт передавай!
Льоха з Алінкою дивляться на мене з жахом, а я просто сповзаю по стінці донизу... Відчуваю як по щоках течуть сльози струмком і противно капають мені на куртку, такий жахливий звук, я трохи кривлюся від цього.
- Леся, прошу тебе, не лякай мене. - Подруга намагається до мене достукатися, голос у неї переляканий.
- Ось так от, Алінка, казка закінчується. - Гірко посміхаюся я. - Ти приїжджаєш невчасно, а там на ліжку, на ліжку в якому ми займалися коханням, в якому він мені говорив всі ці слова брехні, лежить гола баба і каже тобі, що все це було жорстоким жартом... Що наді мною жорстоко пожартували та просто скористалися...- Я переводжу погляд на Алінку, вона сидить поруч на підлозі та плаче. Льохи вже немає. Я навіть не помітила, як він пішов. - Усередині все померло... Мені так боляче, що я жити не хочу... За що Аліна? За що він так зі мною? - Я вже кричу і б'ю кулаками по підлозі. - Я не розумію - чому??? Невже люди такі жорстокі??? - Мене накрила істерика, я просто тремчу і кричу від болю.
Алінка змусила мене піднятися, зняти куртку і чоботи, провела в ванну і веліла мені вмитися. Я присіла на край ванни, і залізла в неї, включила зверху душ, і сіла під його струмені. Напевно, мені здавалося, що вода може змити хоча б трохи того болю, що зараз була в мені. Хоча б трішечки...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
