Пастка для Бродського - Джулія Ромуш

Ось я на її поверсі, дзвоню в дзвінок і прошу Господа, щоб мені відкрили.  Чую кроки у квартирі та з полегшенням зітхаю - переді мною відкриваються двері, на порозі стоїть Алінка і дивиться на мене з жахом. Ну так, виглядаю я, напевно, кепсько. 

- Можна увійти?  - Неживим тоном запитую я. 

- Звичайно. Олеся, що трапилося?  - Бачу страх в її очах.  Зайшовши у квартиру, бачу Льоху, він стоїть з телефоном в руці, і каже: "Вона тут, зараз буду". 

- З Вадимом говориш?  - Зі злістю питаю я.  - Привіт передавай!

Льоха з Алінкою дивляться на мене з жахом, а я просто сповзаю по стінці донизу... Відчуваю як по щоках течуть сльози струмком і противно капають мені на куртку, такий жахливий звук, я трохи кривлюся від цього. 

- Леся, прошу тебе, не лякай мене.  - Подруга намагається до мене достукатися, голос у неї переляканий. 

- Ось так от, Алінка, казка закінчується.  - Гірко посміхаюся я.  - Ти приїжджаєш невчасно, а там на ліжку, на ліжку в якому ми займалися коханням, в якому він мені говорив всі ці слова брехні, лежить гола баба і каже тобі, що все це було жорстоким жартом... Що наді мною жорстоко пожартували та просто скористалися...- Я переводжу погляд на Алінку, вона сидить поруч на підлозі та плаче.  Льохи вже немає. Я навіть не помітила, як він пішов.  - Усередині все померло... Мені так боляче, що я жити не хочу... За що Аліна? За що він так зі мною?  - Я вже кричу і б'ю кулаками по підлозі.  - Я не розумію - чому???  Невже люди такі жорстокі???  - Мене накрила істерика, я просто тремчу і кричу від болю. 

Алінка змусила мене піднятися, зняти куртку і чоботи, провела в ванну і веліла мені вмитися.  Я присіла на край ванни, і залізла в неї, включила зверху душ, і сіла під його струмені.  Напевно, мені здавалося, що вода може змити хоча б трохи того болю, що зараз була в мені. Хоча б трішечки...