Між нами контракт - Кетрін Огневич

2017 рік

Я тягну сходами валізу, не звертаючи уваги на крики батька та матері. Мені байдуже, що вони намагаються зупинити мене. Вони не мають права так чинити зі мною. Не після того, що вони зробили. Я нікому не дозволю розпоряджатися своїм життям, як якоюсь річчю. Коли я досягла передпокою і схопила свій плащ, мене зупинив голос матері:

— Ти не можеш так з нами вчинити! — Я обернулася, щоб подивитися в очі тій, яка продала мене зовсім незнайомій людині за гроші.

— Можу. Мені начхати на те, що ти говориш. Я не збираюся виходити заміж за якогось хлопця лише тому, що дехто заборгував велику суму і більше не знає, де взяти гроші.

— Ти не можеш так з нами вчинити! Ми в скрутному становищі, всі ми, тому ти мусиш...

— Я нікому нічого не винна! Так ось, зарубай собі на носі, мамо, я не зазнаю такого ставлення. Я не якась річ, яку можна просто взяти та віддати, бо вам так захотілося. І я точно не збираюся виходити заміж за якогось незнайомця, тільки тому, що вам більше не було чого запропонувати натомість! — Сказавши це, я взяла свою валізу і вийшла з дому. 

Сівши в таксі, я зачинила за собою дверцята і дала волю сльозам. Як вони могли так вчинити зі мною? Як вони могли підписати якийсь контракт, у якому говорилося, що я маю вийти заміж за якогось хлопця і не сказати мені про це?

Я дізналася про контракт, коли скористалася комп'ютером батька у його кабінеті. Там говорилося про те, що я маю вийти заміж за якогось Владислава Жданова.

Я була така зла, коли на моє запитання батько спокійно відповів : «Так, це правда. Ти виходиш заміж за цього хлопця, а наша компанія процвітатиме. Ти маєш вийти за нього, Крістіно. Це не обговорюється, люба. У тебе немає вибору…"

Як вони могли так вчинити зі мною? Я не збиралася виходити заміж у сімнадцять років, і тому єдиним виходом із цієї ситуації була втеча. Я мусила втекти від тих людей, які силоміць намагалися видати мене заміж, залишаючи мене без права голосу... І я це зробила.