Пастка для Бродського - Джулія Ромуш
Ми всі сидимо у мене на кухні й регіт стоїть на всю квартиру, день звичайно почався весело. Але ми з Вадимом раз у раз переглядаємося, і я розумію, що серйозна розмова ще попереду.
- Олеся одягайся і візьми з собою речі на перший час. - Кидає він мені, начебто питає "як справи?". І говорить з Льохою собі далі.
- В якому це сенсі? - питаю я.
- В прямому. Збери речі та кота, ти поки що поживеш у мене. - Що за чортівня?
- В якому сенсі? Як це поживу у тебе? Я не хочу, у мене є своя квартира. - Схрещую руки на грудях і показую всім своїм виглядом, що нікуди не поїду.
- Тобі здалося, що я питав? - Вадим підіймає брову і роздратовано на мене дивиться.
- Я вільна людина і сама можу приймати рішення! - Це вже ні в які ворота не лізе! Я що, річ якась?
- Олеся, у тебе зараз є шанс зібратися самій, або я сам покидаю все що, вважатиму за потрібне у валізу і просто винесу тебе звідси. - Він говорить повільно, щоб до мене нарешті дійшло.
- Ну ...
- Двадцять хвилин! І я починаю сам збирати твої речі. Вирішувати тобі, час пішов! - Він сказав це і все, знову говорить з Льохою, як ніби мене тут і немає.
Я швидко йду в кімнату, показую всім своїм виглядом, що мені це ні чорта не подобається!!! Але речі починаю збирати. Щось мені підказує, що він не жартує
- Збираєшся? - До мене в кімнату заглядає Алінка.
- Ні, ну ти чула??? Прям як річ якусь! - Ніяк не вгамуюся я, і кажу спеціально голосно, хочу, щоб він почув.
- Леся, ну що ти як дитина? Може так буде на краще? - Запитує не впевнено Алінка.
- Як так, Аліно? У наказовому тоні? Не спитавши, чи хочу я?
- Ну він сьогодні тебе з мужиком застав, у якого ключі від твого будинку є. - Каже подруга і дивиться на мене.
- Але я ж не винна!
- А які шанси того, що він не припреться вночі та не залізе у твоє ліжко?
- Ніяких, — сумно кажу я.
Я збираю манатки, в яких збираюся ходити на роботу. І Алінка закидає мені пару комплектів спідньої білизни.
- Навіщо? - Скрикую я, і викидаю їх з валізи.
- Завжди краще бути при параді, а якщо раптом щось станеться. - Каже подруга і підморгує.
- Ніяких раптом!!! Всі свої шанси він проґавив! - Обурююся я.
- Олеся, ну кого ти намагаєшся обдурити? - Алінка грайливо підморгує.
- Я тобі кажу — нічого не буде і крапка! - І схрещую руки на грудях.
- Гаразд, ви в одному будинку ... і нічого?
- НІ-ЧО-ГО, - голосно повторюю по складах.
Іду на кухню і з не задоволеним обличчям починаю пакувати миску кота, корм та пісок.Вадим не звертає увагу на моє невдоволення, а навпаки, як ніби знущається наді мною.
- У тебе залишилося десять хвилин! Якщо ти не встигнеш одягнутися, я винесу тебе звідси в халаті! - Я кривляюся у відповідь.
- Та пішов ти! - викрикую йому йдучи в кімнату.
- Я просто з принципу не буду одягатися!Не винесе ж він мене в халаті? - Запитую в Алінки.
- Я б не ризикувала на твоєму місці. - Каже подруга і приносить мені пальто та черевики й пакує їх у валізу.
Бачить мій здивований погляд і каже:
- На всякий випадок, до всього потрібно бути готовою! - І запихає Гриню в переноску. Коту явно не подобається це все. Як і мені.
Сиджу і чекаю, десять хвилин закінчилося. Вадим входить в кімнату, оцінює всю ситуацію.
- Візьмеш речі та кота? - Запитує у Льохи.
Льоха заглядає в кімнату, оглядає її, посміхається мені та підморгує.
- Характер показуєш, крихітко? - Обертається до Вадима. - Мужик, а на відео знімати можна всю цю картину? - І сміється.
Я підтискаю губи та відвертаюся. Він не посміє! Це принизливо! Він мене не зачепить, він пожартував, хотів, щоб я ... І тут я скрикую, тому що мене різко беруть на руки та перекидають через плече.
- Льоха, закрийте двері та візьми її ключі. - Кричить Вадим до друга.
- Відпусти мене! Негайно!!! - Я вищу так, що у мене закладає вуха.
Він б'є мене по дупі та каже.
- У тебе був шанс, і ти його проґавила! - Останнє слово він виділяє. Що це? Дає мені зрозуміти, що чув нашу з Алінкою розмову з приводу білизни та сексу?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
