Пастка для Бродського - Джулія Ромуш
******************************************************************
Я кричу і бовтаю ногами, не збираюся полегшувати йому завдання! Я на цей цирк не погоджувалася!
- Ти можеш кричати тихіше??? - Шипить Вадим. — Зараз люди вийдуть на твій концерт!
Я тільки хмикнула і починаю кричати ще голосніше. Чую, як він бубонить собі щось про дитячий сад, і щось в цьому роді.
І найприкріше те, що позаду нас йде Льоха і знімає все на телефон, усю мою ганьбу... Ну нічого засранець, я тобі ще покажу! Мене вже трохи нудить, ми спускаємося сходами. І моя голова майже біля сідниць Вадима, і тут я, не довго думаючи, беру і кусаю його за бік. Ні, ну а що? Я без бою здаватися не збираюся!
Вадим шипить і так боляче стискає мою сідницю, що я скрикую від цього руху.
- Олеся, вгамуйся там, а то зараз відшмагаю як сидорову козу!!!
Я тільки корчу незадоволене обличчя.
- Ось це так кадри будуть в сімейний альбом. - Підіймаю голову і бачу задоволену пику Льохи.
- Пішов ти! - Криво посміхаюся йому у відповідь.
Ми вже виходимо на вулицю. Я збилася з рахунку скільки разів пошкодувала про те, що не одяглася і не вийшла в нормальному вигляді. Мені холодно, я починаю закривати халат.
Добре, що хоч подруга виявилася розумніше чим я, хоч верхній одяг мені спакувала, а то, як би я на роботу ходила?
Ми підходимо до машини, Вадим ставить мене на ноги. Я відразу даю йому ляпаса і заповзаю на заднє сидіння, в самий куток. Не поїду поруч з ним! Він виставив мене посміховиськом!!!
- Ооо, мужик, походу твоє життя буде повне пригод і вражень! - Каже Льоха.
- Ага, щиро сподіваюся, що ми будемо усі ці радощі пізнавати разом! - Каже Вадим і дивиться глузливо на Алінку. Подруга підтискає ображено губи та залазить до мене в машину.
- Козел! - Шипить Алінка.
- Ще і який! - Підтримую я подругу.
Ми їдемо дорогою, ці два ідіоти те і роблять, що всю дорогу нас підколюють з Лялькою.
Виявилося, що вони ще й сусіди. Ми всі під'їжджаємо до величезного будинку. Який він гарний! Молочного кольору, з величезним двором. Тут і басейн, і сад, і гойдалки, і зона для мангала. Та це не будинок, а мрія!
Алінка з Льохою з нами прощаються. Вадим бере мої речі та кота, і ми заходимо в будинок. Він показує мені двері в мою кімнату на другому поверсі, і я швидко підіймаюся по сходах, забігаю в кімнату і голосно затріскую за собою двері.
Я така зла, така зла, просто жахливо. Оглядаю кімнату, вона симпатична, у класичному стилі. Тут є ліжко, шафа, стіл і навіть телевізор. Я сідаю на ліжко і хвилин двадцять просто сиджу і дивлюся в одну точку.
Вадим заходить в кімнату і заносить мої речі.
- Де ванна? - Ображено запитую я.
- Справа по коридору. - Я відкриваю валізу, беру все, що мені потрібно.- Ми так і будемо спілкуватися? - Серйозно питає Вадим.
- А про що ти думав, коли виносив мене з квартири? - Ображено кричу я, ляскаю дверима і йду в душ.
Ооо, а ванна кімната просто величезна! Велике джакузі стоїть посеред кімнати, дзеркало величезне, на повний зріст. Так, звичайно, вигляд у мене той ще... В правому куті душова кабіна. Я роздягаюся, попередньо перевіривши чи закриті двері, на всякий випадок. І заходжу в душ. Хвилин через тридцять виходжу одягнена, з висушеними волоссям. На вулиці починає темніти. У своїй кімнаті знаходжу переляканого Гриню, він забився під ліжко. П'ятнадцять хвилин безуспішних спроб витягти кота, і я махаю рукою, гаразд, сам вийде коли захоче.
Чую стукіт у двері, нічого не відповідаю. Вадим не входить, а просто повідомляє мені, що його спальня навпроти.
Я читаю книгу і по трохи перестаю ображатися на нього, він хотів мене захистити. І радує те, що ще вдень я думала, що втратила його, а зараз... І моє серце починає битися сильніше... За всім цим я забула, що думала, що втратила його. Бажання піти до нього і поцілувати виникає так спонтанно, що я сама лякаюся цього.
Але я дуже боягузлива для цього, отож кидаю косий погляд на валізу, з якої визирає пляшка коньяку.От Алінка, все передбачила! Відкриваю пляшку, і починаю ходити по кімнаті, відчиняю шафу і бачу, що в ній висять пару сорочок і штанів Вадима. Коньяк вже б'є в голову, приглушаючи всі мої страхи, і я знімаю одну сорочку і йду до ліжка.
*****************************************************************************
Мої любі)) Прошу підтримати мене)) Вдарте в зірочку, напишіть коментар)) Вам не важко, а мені таааааак приємно))) Можливо є такі люди, які вважають, що я заслуговую на нагороду?)) Так, я дуже скромна)) Я знаю)) Ваша Джулія)
******************************************************************************
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно