За межами кохання - Тетяна Калинова

    -  Сьогодні    до    мене    прийдуть     друзі.     Буде    вечірка.    Якщо     розповіси    татові,     я   тебе    не    пошкодую. -    сказавши    це ,    він    пішов    в    свою     кімнату.    Видихаю    з   полегшенням.    

    Добряче     перенервувавши ,    я    заснула.    Не    знаю,     чи    довго    я   спала  ,   та    розбудила   мене    гучна    музика    і     крики  ,   що     лунали     зі    сторони    басейну,    прямо    під    моїми     вікнами.    Остаточно     прокинувшись ,    згадую    що    Кевін    говорив     про    вечірку.     Швидко     підіймаюсь         з    ліжка   і    підходжу    до    вікна.     Хочу     хоча     б    з    вікна    подивитись ,   як    розважаються     лондонські     студенти.     

          Їх    приблизно    чоловік     20,    майже    всі    хлопці ,    але     дівчата    теж    є .    Вони      стрибають       в     воду ,    сміються ,  щось   п'ють ,    кричать.       Дівчата     танцюють.     Кевіна     я    не    бачу.     В    мене    з'являється     божевільне     бажання ,     спуститись    і    приєднатись    до    компанії  .    Можливо     там    не    всі    такі     безбашні ,    як     Кевін.     Можливо    я    зможу    знайти    собі     нових    друзів ,    ми    ж    всі     будемо     навчатись     в    одному   університеті  .   А    я   тут    нікого    не    знаю .    Так,    вирішено.      Підходжу     до    шафи ,    одягаю     шорти   і     блакитну    майку ,    в    тон    до    моїх    очей,    помітила   ,    що    дівчата    одягнені    саме     так .  Розчісую      своє    довге     волосся ,    пшеничного    кольору    і     залишаю    його    розпущеним.     Все ,    я    готова.    Сподіваюсь    Кевін     не    збожеволіє     остаточно  ,   побачивши    мене    на    своїй     вечірці.     З    іншої      сторони ,    він     не     казав  ,   що     мені    не   можна    туди    йти,    а    лише    попередив ,   щоб     я    не    говорила    батькам .   А     я    і   не   кажу.  

      Спускаюсь     вниз     і    виходжу    до    басейну  .   Завмираю    на     місці   розуміючи   ,   що     практично     всі    погляди  ,   зараз     звернені     на    мене .    Я    аж    зніяковіла    трішки.   

      -  Вау!     Глянь   Ітане .    Це    мабуть    та    українська    дівчина ,    про     яку    розповідав    Кев .    Що     він      там    говорив ?    Що    вона    така   собі? -    видно    Кевін   розповідаючи    їм    про  мене,    забув    повідомити,    що    я    прекрасно    розумію    англійську.    Ну   що    ж ,    так    навіть    цікавіше. -    Як    на    мене    вона    бомбезна.   Ти   подивись     на    це   тіло.  

      - Так   ,   фігурка    відпад .    Обличчя    теж    не   підкачало.    Гарненька.   

       - Як    думаєш,    Кевін    не   буде    проти ,   якщо    я    до    неї    спробую    підкотити?   

       - А    може   б   ти    у   мене    запитав ? - не    витримала    я.     Хлопці    від    здивування    повідкривали    роти. -     Мене    до    речі   Катя    звати,     точніше    Кеті.   

       - Ну    привіт    крихітко.    Вибач,    не    знали    що    ти    розмовляєш    англійською. -    хлопці    відразу    оживились    і    піднявшись    підійшли   до    мене. -    Мене    звати    Том,     а    це   Ітан.    Ми    найкращі    друзі    Кевіна.    І    нам    дуже    приємно    з    тобою    познайомитись.     Кев    казав ,   що   ти    теж     будеш    навчатись    в    нашому    університеті.   

     - Так     це   правда.    Мені    теж    дуже    приємно    з    вами    познайомитись.    Я    ж    тут    взагалі     нікого    не    знаю.   

     - Тепер    знаєш   нас    Кеті.   Якщо    будуть    якісь    проблеми,    звертайся.    Допоможемо.  -  каже    Ітан.    Здається     нормальні    хлопці.     Як    же    так ?    Батьки    нормальні,     друзі    нормальні,    а    він ,   наче   з    лісу .    "Про    вовка    промовка,   а    вовк    у   хату" ,   як   то   кажуть    у   нас   вдома.     

     - Якого    біса    ти    тут    робиш? -    до    нас    підходить    Кевін. -    Іди   в    свою    кімнату .   Тут    не    місце     для    малявок.   

      - Чого    ти    Кев? -    вклинюється    Том. - Нехай    дівчина    залишиться ,    повеселиться    з    нами.    

      - Ні.    Вона    дуже    хоче    спатки. -    пропалює    мене   поглядом.    

      -  Я    залишаюсь. - твердо    кажу    і    бачу  ,   як    Кевін    від    злості    стискає    щелепи.    Не      можу    зрозуміти  ,   чого    він    так    психує.    

      - Добре.    Але    щоб    потім,    ніхто     не    плакав.    

     -  Що    у    вас    тут    відбувається? -    до    нас    підходить    блондинка  ,   з    нарощеними    віями    і    по-господарськи    вішається    на    шию    Кевіну.    Потім    переводить    погляд    на    мене.   - О.    Привіт .     Ти    мабуть    Кеті. -    протягує    мені    свою    руку. -   Я   Міранда,   можна    просто    Мінді.    

     - Привіт.    Приємно    познайомитись. -   кажу   це    просто   з   ввічливості,    чомусь    мені    зовсім    неприємно     з    нею    знайомитись    і       спілкуватись,    сама    не    розумію    чому.   

  Вечірка   мені   сподобалась ,  друзі   Кевіна    також.   Було    дуже   весело.    Сама    не   зрозуміла,    коли   в    моїй    руці   з'явилась    пляшка     з    пивом.    Потім   ще    одна...    В  якийсь   момент,  відчуваю ,    що   здається   з   пивом    я    переборщила...   

    - Потанцюєш   зі   мною ,   Кеті?  -  запитує  Ітан   і    не   чекаючи   моєї    відповіді ,   тягне   мене    за   руку    на    майданчик,   на   якому    танцюють   дівчата.   Як   на   мене ,   надто   сильно   притискає   мене    до   себе   і   ми   починаємо   повільно   рухатись    під  музику.   -  Ти   класна   Кеті. - шепоче    мені    на    вухо    і   опускає   руки    нижче ,   майже    на     сідниці.   Щойно   хотіла   підняти   його    руки    вище ,   та   не    встигла...