За межами кохання - Тетяна Калинова

   -  З    Кевіном? -  перепитую.   Цього   імені    я    від   них   ще   не   чула.

   -  Так.   З     моїм    сином.   Він    щоправда   старший     за   тебе   на    три    роки,   вже    на   четвертому     курсі.     -   цікаво  ,    чому    за   стільки   часу ,    я     вперше    чую ,    що    в      Браяна    є    син ?  -   Я    хочу   тебе      попередити ,    -   Він   замовчав   на    кілька     секунд,    обдумуючи    що   сказати.  -  В    Кевіна     важкий    характер ...     але  він    змириться    і    заспокоїться. -   не    зрозуміла.   Змириться   з    чим?   

    -  Він    проти   того,    що  я     буду     з     вами   жити? - уточнюю.

    -   Він   ще   не     знає.  - відповідає   чоловік ,    чим    вганяє    мене    в    ступор.   Ну    що   ж    круто.   -   Я     думаю    з    часом     ви    подружитесь.      Але     якщо    що,    відразу    кажи    мені.  -   цікаво.   Якщо    що  ,    це   ...  що  ?    

     За     розмовою     не    зрозуміла,   як      ми     доїхали     до     місця   призначення.    Та    коли    я    побачила       будинок     в     якому     буду    жити,     мало    не     крикнула    від    захвату.     Він    просто     здоровенний.     А    вся     територія ,     навкруг     будинку     встелела    рівнесеньким ,    акуратним ,    зеленим   газоном.    Попри    височенний    паркан      росли     різноманітні     квіти.    

    -  Браяне,    у   вас     чудовий    будинок.  -   кажу   йому.  -  Я    в    захваті.

    -  Дякую    люба,   але    не   в   мене ,    а   в   нас.    Тепер    це    і     твій    дім    теж.  -   Я     в     шоці.    Ким     казала     мама     працює    її     кавалер?     Не    пам'ятаю.    І     не    уявляю     хто    може    заробляти     такі   гроші .

 Ми    зайшли    всередину    і     я     взагалі     втратила   дар    мови.    

    -   Кевіне!   -   гукнув    Браян  ,   від     чого    я     застигла     на     місці.  Чомусь    стало    страшно. -  Кевіне,    я    бачив   байк    і    знаю ,    що   ти     вдома.     Спустись     на    хвилинку.  

   Через    хвилину     я    почула ,   як    десь    на    другому     поверсі     гримнули    двері     і    почулись    повільні ,   я     б    сказала     ліниві    кроки.      Високий ,     широкоплечий    хлопець ,  одягнений    в   чорні    джинси    і    чорну     футболку     з   черепами,    почав    спускатись    по     сходах    дивлячись    собі   під    ноги.    Потім    підняв     голову   і     наші     погляди    зустрілись.   Від    його   енергетики    і     ненависного ,   холодного   погляду     чорних      очей ,     по    моїй    спині    побіг       холодок.    Його    чорне    волосся ,     стирчить   в     різні    сторони ,    що   додає   йому   якогось    моторошного     вигляду.    

     -   Кевіне ,   познайомся,    це    Кеті ,    донька   Ханни.    З    сьогоднішнього  дня   вона   буде     тут    жити,     тому ... -  він    не     встиг   договорити.  Кевін   підняв    голову    догори    і    голосно    засміявся.   Потім   різко   припинив    сміятись    і    гаркнув:

    -  А    далі   що?   Через    місяць    прилетить   українська    бабуся,   син   і    друзі?    Тату   прокинься,   чорт    забирай   нарешті .    -  крикнув,  потім   з   усієї   сили  вдарив   кулаком  і   копнув    ногою    стіну  і     розвернувшись ,   швидко   пішов    по    сходах ,   на   другий    поверх. -   оце    псих.    Та   йому     лікуватись   потрібно.   

    -  Не   хвилюйся    Кеті,    він     заспокоїться    і   все  буде    добре.

Ага! -  відповідаю   подумки.  - Щось    я   в   цьому    сумніваюсь.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

  Привіт   усім ,  хто   зі  мною.  Запрошую   до   новинки,   як    і    обіцяла.    Сподіваюсь   на   вашу    підтримку  ,   коментарі   і   зірочки.    Кидайте    книгу   до  бібліотеки ,   щоб   не   загубити   і    тисніть   "відстежити" .   На    наступному    тижні  (якщо   буду  встигати) ,   хочу   почати  викладати ,  ще   одну   історію,   яка  буде    мати  назву  "Лютий" .  Відразу    скажу,   що   Лютий ,   це  не   місяць  :)   а  друге   ім'я (кличка)   головного   героя  .    Дякую. :)