За межами кохання - Тетяна Калинова

     Наступного   дня,    Кевіна   я   на   щастя   не   бачила.   Сказав    Браян,    що    таке    буває,   його   син   іноді   йде    в   загули ,   які   можуть   продовжуватись    по   кілька   днів.   Дивно.    Він     так    спокійно   про   це   говорить ,    наче    це   норма.  

      А    я    все     не    можу    викинути   з   голови,  його     дивну    вчорашню    поведінку.  Погляд,   яким    він    пропалював    спочатку     мої    очі,   а    потім    губи.    Дивний     хлопець.   Дивний,     дикий ,    але     такий     красивий.   

     - Кеті! -   чую    як    мене   гукає   Браян.    Виходжу   з   своєї    кімнати   і  спускаюсь   вниз.   

     - Привіт    Браяне.    Ви    мене   кликали?    

     - Так   сонце.   Твоя   мама   збирається,    ми   їдемо   до   друзів   за    місто,    повернемось   завтра.    Я    зателефонував    Кевіну,    він    обіцяв    приїхати,    щоб   ти    не    залишалась    сама.  - дідько!    Краще    б    я    залишилась    сама ,    ніж    з    цим   психом .    

     - Добре    Браяне.   - кажу    опустивши   голову.

    - Кеті,   все   добре?  

    - Так!   Так  .    Все   добре.   Не   хвилюйтесь.   Я    просто... Просто   замислилась. - не    можу   я    йому    сказати,    що   я   боюсь   його   сина,    що   він   мені   погрожує.   Не    хочу   псувати    йому    настрій    і   скаржитись.     Я    сама    впораюсь    з     Кевіном.    Ну   що   він   може    мені    зробити?  Тільки   залякує.    Головне    не    вестись.    Не    показувати    йому    свого    страху.  -    Гарного   вам    відпочинку.    

     - Дякую    мила.    Ти    хороша    дівчинка,    Кеті.    Сподіваюсь    хоч    ти    навчиш    мого   сина, хороших    манер.    Йому    точно   не    завадить    спілкування    з   тобою. -    сказав    Браян.    Цей    чоловік    мені    подобається.    Не    даремно    моя    мама    втратила    від    нього    голову.    Він    добрий,    уважний,    щирий.    Не    зрозуміло    тільки ,     як    в    такого     хорошого     чоловіка,    міг    народитись     такий     нестерпний    син. 

      За     кілька    хвилин ,    з    кімнати     вийшла    мама,    красива ,    щаслива ,    з    широкою    посмішкою.    Здається    після    зустрічі    з    Браяном,    вона    ще    років     на    10    помолодшала.      Виглядає    точно   не    як    моя    мати,     а     як      сестра,     або    подруга.     Я    дуже    щаслива     бачите     маму    такою.   

    Ми     попрощались    і    батьки    поїхали    на    відпочинок.      Поки    я    залишилась    сама    в    будинку ,   вирішила     скористатись     моментом     і    поплавати     в    басейні.      Побігла     в    свою    кімнату ,     одягла    купальник ,   зверху    легенький     халатик,    взяла    полотенце    і    щаслива    побігла     до     басейну.    

     Це    так    круто ,    мені    так    подобається,     я    вперше    в    житті    плаваю   в    басейні.     Перед     тим    як    зайти    в    воду ,    в    телефоні    ввімкнула     свої    улюблені     українські     треки.     Хоч     так    послухаю     рідну    мову.      І    от ,    поплававши     вдосталь,     сиджу    на    краю     басейну,     мої    ноги      все    ще     знаходяться     в    воді    і     горланю     одну    з      улюблених    пісень    гурту    "Без    Обмежень"   

  "Закрию   промені   собою 
Побудь    зі   мною   прошепчу  
Дай   я   надихаюсь   тобою
Дай   я   намріюсь,   досхочу 

Чому  так   зорі   запалали
Зорі   запалали ,  мені?
Чому   так  зорі   запалали
Зорі   запалали,  на  весні?
Як   нам   зорі  запалали 
Зорі   запалали,   ясні". 

    Пісня     закінчилась,    я    скрикнула     від    несподіванки ,     коли    почула     оплески     буквально     в    кількох    метрах     від    себе.     Кевін     стоїть    біля     лежаків    і    аплодує    мені .    Відчуваю    як    від     сорому    палають    мої    щоки.    Швидко    підіймаюсь    на     ноги    і    хочу    прикритись      полотенцем  ,   чи   вдягти    халат,     та     речей   немає.    

    -  Це    шукаєш? -    підіймає    Кевін    мої    речі.      

    - Віддай. -   протягую    руку. 

    - А    ти    нічого    так.     Навіть    є    на    що    подивитись. -    каже    він,    оглядаючи     мене    з    ніг    до    голови.    

    - Іди    до    біса! -    відповіла    йому    і    хотіла    оминути,    щоб    піти    звідси,    та    Кевін    вхопив    мене    за    руку    і    притяг    до    себе.    

    - Що    ти    сказала    малявко ?     Я    ж    можу    і    по    дупі    надавати.   -   кладе    долоню    на    сідницю .    Я     не    довго    думаючи ,    б'ю    його    коліном    в   пах.    

     -  Сука ! - шипить    Кевін.    Він    зігнувся    і    відпустив    мене.    Швидко    тікаю    в    будинок   і    біжу    в     свою     кімнату. -    Тобі    кінець    малявко. -    кричить    Кевін.  

   Мені     точно    кінець.    Ми    ж    з    цим    скаженим  ,   залишились    самі    до    завтрашнього    дня.     Замикаю     кімнату    на    ключ    і    сідаю    на    своє    ліжко.     Через    кілька    хвилин ,   в     двері     стукає    Кевін ,    до    того    ж    стукає    так,   що     здається    зараз    виламає   їх.   

    - Відчини    двері    маленька    погань.    Відчини,    поки    ще    по-хорошому     прошу. -    дідько,    мені    стає    реально    страшно.     У   нього    такий    злющий    голос...   

    - Кевіне ,    залиш    мене    в    спокої ,    будь-ласка . - не     стримавшись     схлипнула.   -    Іди    геть.  -     він    перестав    стукати .    Мабуть    зрозумів,    що    злякав    мене     до    чортиків.    Хоча...  Я    думаю,    що     саме     цього    він    і    хотів.