Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
- Думаю , я це переживу, кішечко. - посміхаюсь. Насправді , мене вже давно не лякає її присутність в моїй квартирі. Скоріше навпаки, іноді ловлю себе на думці, що її там не вистачає .
Настя знов заснула і я теж ліг на сусіднє ліжко і заснув. Я ж взагалі не спав минулої ночі .
Прокинувся і розумію що проспав кілька годин , почуваю себе набагато краще. Настя ще спить. Відчуваю , що дуже голодний. Вирішую піти купити нам , щось смачненьке на вечерю. Йду в магазин , що знаходиться недалеко від лікарні , купую фрукти і йогурти . Потім в кафе беру салат , пасту і звісно м`ясо. Куди ж моя пантера без м`яса? Ще беру шматочок шоколадного торта і повертаюсь в лікарню.
Після ситної вечері , лягаю біля Насті на ліжко і обіймаю її .
- Насте, пам`ятаєш я говорив, що в неділю в моєї мами день народження?
- Звісно пам`ятаю . В мене струс , а не амнезія. - сміється вона.
- Я хочу , щоб ти поїхала зі мною. - посмішка зникла з її обличчя.
- Навіщо.? - запитує. - Щоб мама до тебе не чіплялась з одруженням?
- Дурненька. Тому що я хочу познайомити батьків , з своєю дівчиною.
- То в нас справді все серйозно? - запитує і дивиться в очі з недовірою і надією. Моя дівчинка. Цілую її в носик.
- Якщо я і здатен побудувати стосунки , то тільки з тобою. Я хочу спробувати. - Настя притуляє свою щоку до моєї і леститься як кішечка.
- Я кохаю тебе , Діма.
- І я кохаю тебе , маленька. - виявляється, це так легко говорити і так приємно слухати.
Ми так і заснули обіймаючись в одному ліжку.