Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
- Насте, ти як? - повертаю до неї голову і мене сковує дикий страх. Вона без свідомості. В неї не відкрилась подушка безпеки. Вона лежить головою на панелі і навіть в темряві я бачу, як з панелі на коврик крапає кров . - Насте, кішечко моя , будь-ласка прийди до тями. - біля нас зупиняються автомобілі і вони освічують салон нашого автомобіля . Дотягуюсь до неї рукою і забираю з обличчя мокре від крові волосся. - Дівчинко моя. Пробач мені. Насте , благаю відкрий очі. - прошу. Ще ніколи не відчував такого страху і безпорадності . Намагаюсь перевірити її пульс. В самого він гепає в вухах, не можу зрозуміти. Намагаюсь звільнити свої ноги, теж не виходить. - Та що за чорт? Насте, маленька моя , тримайся, зараз приїде допомога. Все буде добре . Ти потрібна мені , кішечко. Чуєш? Тільки будь зі мною.
Не знаю скільки минуло часу, та коли приїхала швидка і рятувальники, Настя ще була без свідомості. Її обережно положили на ноші і понесли в швидку. Мені лише сказали , в яку лікарню її везуть. Поки рятувальники звільняли мої ноги , мало не збожеволів від думки , що моя дівчинка там сама, а якщо вона прийшла до тями, або якщо ... Ні. Ні. Навіть не думай про це . З нею все буде добре.
Мене теж швидкою везуть в ту ж лікарню, куди повезли Настю. . Виявляється в мене теж розбита голова і можливо струс і забої. Поки ми їхали , я все згадував слова Дема "Уяви що вона зникне з твого життя назавжди" і баби Валі " Не бійся своїх почуттів сьогодні, завтра може не настати". Маленька моя , тримайся благаю, ти мені потрібна. Я не можу і не хочу без тебе. Я все виправлю , тільки будь зі мною.
