Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
На роботі все з голови не виходить вчорашній вечір. Як я так пропустив той момент , коли Настя раптом стала необхідною і незамінною?
- Ти чуєш мене , Діма? - звертає на себе увагу Дем'ян.
- Що? А так , чую. І що ти пропонуєш?
- Ти знущаєшся? Я хвилин десять вже пропоную тобі , варіанти вирішення проблеми. Ти де літаєш?
- Вибач. Замислився.
- Знов твоя фурія щось чудить?
- Ні , це я вчора начудив. - розповідаю брату , як увірвався в її квартиру і все решта.
- Ну ти даєш. - сміється Дем. - Не чекав від тебе таких дій і тим більше , таких емоцій. Схоже ти попав брате.
- Сам розумію. Та не знаю , що з цим всім робити.
- Те, що й усі роблять , в такому випадку.
- Тобто , ти маєш на увазі, що я повинен змінити своє життя і стелитись перед нею, як ти перед Ліною? Вибач. Я нічого не маю проти вас, але це точно не для мене. Настя мені звісно подобається, але серйозні відносини не для мене.
- Тобто , ти хочеш з нею розійтись?
- Я не знаю. Поки що ні, а далі побачимо. Я заплутався.
- Просто уяви собі, що вона зникла з твого життя назавжди.
Після цих його слів, наче холодок по спині пробіг. Як це зникла? Виникає непереборне бажання почути її голос. Виходжу з кабінету і телефоную.
"Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності" - чую в слухавці. Не зрозумів. Телефоную ще раз.
"Ваш абонент..." - та що за чортівня?. Можливо щось з телефоном. Виходжу з офісу. Їду до неї на роботу. Можливо образилась, що я вчора так на неї налетів . Та мені потрібно хоча б побачити її. Хай навіть кричить і психує.
Приїжджаю і забігаю в салон.
- О, Діма . Доброго дня. - відразу ж підходить одна з колег Насті.
- Доброго дня. Я хочу бачити Настю. - вона з здивуванням дивиться на мене.
- А я не знаю де Настя. Вона відпросилась на два дні. Ви що посварились? В неї важкий характер, мабуть ...
- Дякую. До побачення . - мені все це не цікаво.
Можливо захворіла і залишилась вдома. Їду до неї додому. Стукав і дзвонив в дверний дзвінок, нічого. Та що за чорт? Де ж ти Насте? "Просто уяви, що вона зникла з твого життя назавжди". Згадую слова Дема. Хреново буде. - відповідаю сам собі. Де її ще можна шукати? Телефоную Дему і прошу запитати в Ліни, можливо вона щось знає. Ліна сказала, що теж їй телефонувала , вона поза зоною .
Через якийсь час , приходить повідомлення , що Настя з'явилась в мережі. Відразу ж телефоную.
- Насте, ну нарешті. Ти де ? Все добре? - запитую і видихаю з полегшенням.
- Діма , я поїхала в село до бабусі, в неї завтра день народження . Тут зв'язок поганий.
- Чому не попередила? Я тебе вже кілька годин шукаю.
- Навіщо? Щось сталось? - хороше запитання.
- Можеш сказати мені , де саме ти зараз знаходишся? Я хочу зустрітись.
- Ти серйозно?
- Серйозно Насте. - розумію , що це вже залежність, хвороба, але мені необхідно її побачити . Догрався Дімон. Влип по вуха. От чорт!
Вона скинула мені адресу в повідомленні і я спершу заїхав в кондитерський магазин, потім в супермаркет і поїхав знайомитись з бабусею Насті.
Коли я під'їхав до старенького дерев'яного забору з такою ж старенькою хвірткою, до мене вийшла Настя , в косинці на голові і в фартусі. Волосся заплетене в дві коси. Це виглядало одночасно і смішно і дуже мило.
- Привіт моя селяночко. - обіймаю її і притискаю до себе . - Я сумував за тобою . - Настя дивиться на мене здивовано , не чекала мабуть цього почути, я й сам не очікував, що скажу це. А потім щасливо посміхається . Моя дівчинка. Що ж мені з тобою робити, Насте?
- Я думала , ти пожартував, що приїдеш.
- Як бачиш не жартував. - мені взагалі останнім часом не до жартів . - додаю подумки. - я приїхав на день народження до бабусі.
- Але день народження завтра.
- Проженеш до завтра? - запитую. Вона посміхається і заперечно хитає головою. - От і добре. Пішли знайомитись з бабусею.
Я ніколи до цього не був в селі і тому кури , які бігають по подвір`ї і корова , що пасеться поруч в садку, для мене дикість. Та що там ... я взагалі вперше в житті бачив корову так близько вживу. Хатина теж невеличка, з низькою стелею і схожа на музей. Всюди розставлені ікони і розвішані вишиті рушники. Настя привела мене на кухню , де біля столу щось робила старенька жіночка , теж в косинці і в фартусі.
