Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

    Святкували    весело    і    гучно  .    Вони    співали    пісень ,    багато    сміялись   ,    згадуючи   свою    молодість.    На    нас    з    Настею  ,   було    найбільше   уваги.    Здавалось,    що   ми    святкуємо    не   день    народження,   а    наші    заручини.   

    - Ася!  -  раптом    чуємо    з    вулиці.   

    - О.   Сергій    прийшов.    Запросиш    його   зайти? -   запитує   бабуся   Настю    і    дивиться   на    мене   з   легкою    посмішкою.   Настя    підіймається   і   виходить. -   Це   колишній   Настусин   кавалер,    все   спокою    їй   не   дає,   повернути    хоче. -   пояснює   мені   старенька   і   посміхається.    Здається    вона   з   самого    початку   і   дотепер   ,   читає    мене    наче   відкриту    книгу.    Підіймаюсь    і   виходжу   з   хати.    Бачу     Настю    біля    хвіртки  ,  з   якимось   чоловіком.    Підходжу    і    обіймаю   зі   спини.  

    - Доброго   дня. - вітаюсь. -  Кішечко,    познайомиш   мене   з   другом. -   Настя   зніяковіла .  

   - Знайомтесь  ,   це    Сергій ,   а    це   Дмитро.  

   - Наречений    Насті.  -  продовжую. -   зайдеш?   Ближче   познайомимось.   

   - Та   ні.    Дякую.    Я    лише     хотів    привітатись. -   він    розвертається    і   йде.    

   - Кроком    руш    до    хати. -   кажу   їй    ляснувши    по   сідниці.    

   - Що   ти    собі   дозволяєш?    А    можливо    він    мені   подобається?    

   - Тобі    подобаюсь   я,    Настусю.    -   посміхаюсь. -   І    ти   моя .   

   - Чого    б    це?  -  запитує. -  Ти    мій?   

   -  Відколи    ми    познайомились    і    дотепер,    я    не   був    з    жодною    іншою    жінкою .    Так   що ,   так.    Зараз    я    твій,    кішечко. -   вона    з    недовірою   дивиться   на    мене.  -   це   правда    Насте,    я    не    буду    обіцяти    тобі    золоті    гори,    тому    що    не    хочу    тобі    брехати ,    але    на    теперішній    час,     мені    не    потрібна    інша     жінка.     -   обіймаю   її    міцно.  -   Тебе    лише    бажаю,    моя    дика   кішечко.  

      Святкування    закінчилось  і   гості   пішли    додому .   Настя     взялась    прибирати     зі   столу ,   мити    посуд  ,    наводити    лад  .   Тим    часом    бабуся    Валя ,   покликала    мене   на   розмову.   

    - Ну   що   онучку ,   втомили    тебе    наші   галасливі    сільські    бабусі?    

   - Що    ви    бабусю,    мені   дуже    навіть    сподобалось  .   Ваш     день    народження  ,   я     запам'ятаю    на    все    життя .    Це     точно. -  сміюсь    і    вона   теж    сміється.   

   - А    ти    приїзди    ще ,    ми    спеціально     для   тебе   ,   ще    не    таке    свято   влаштуємо.   

   - А   що,   може    й   приїду    ще.  -  відповідаю.   Вона   помовчила    кілька    секунд   і   продовжила. 

    - Бачу  ,    що    кохаєш    ти    мою   Настусю   онучку,    та    стримує     тебе    щось .     Вона    у   мене    дівчинка    запальна ,     з    характером  ,   хоча    дуже    добра    і    хороша ,    та    ти    мабуть  і    сам    це    знаєш ,   якщо    ти    біля    неї  .   Я    не    буду     лізти    тобі   в    душу    і    розповідати,    яка    моя    Настуся    чудова ,    просто    хочу    сказати    тобі   ,   одну   розумну   річ  .   Не   бійся    своїх    почуттів    сьогодні,    завтра    може   не    настати .    А   якщо    не    для   кохання ,    то    для    чого    ж   тоді    жити?  - вона    підіймається    і    кладе    долоню    мені    на   голову . -   Ти    тільки    не    ображай   її  ,   вона    не    така    сильна  ,   якою    хоче   здаватись. -   І    виходить  з    кімнати ,    залишаючи    мене    на     самоті.    Вона    в    усьому    має    рацію,   тільки    я   саме    для     того    й   не    дозволяю    ближче    наблизитись,    щоб    потім   не    образити    і   не    ранити    її.   

     Впоравшись     з    прибиранням ,    Настя    зібрала     речі,     ми    попрощались    з   бабусею   і   вирушили    в   дорогу.    

   - Діма,    я    не    знаю    для    чого    ти    це    зробив,    але    я   дуже    рада   ,  що    ти   приїхав.   

   - Все     просто  .    Приїхав    тому   ,    що     хотів    тебе    побачити .    І    зовсім    не   шкодую  ,  мені    дуже     сподобалось    гостювати    в   твоєї    бабусі  ,    а    особливо    мені    сподобався   сінник .   Шкода   ,    що     його    не    можна    забрати    з   собою.  

    - Ти    невиправний.   -   сміється   Настя.    

Як   вам    поїздочка   до   бабусі?   Як   на   мене,  день   народження   вдався   на   славу. :)  

Буду   вдячна   за   коментарі   і   зірочки.   Підписуйтесь ,   якщо   ви   цього   ще   не   зробили.    Попереду   багато   цікавого.    Дякую ,   що   ви   зі  мною.