Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
- Можна й так сказати.
- А чому я? Ну я звісно знаю , що я особлива і все таке ... , та все ж ... - він знов сміється.
- Хоч ти і виносиш мозок , але з тобою легко. І ти не вимагаєш уваги і почуттів. - я зависла. Це зовсім не те, що я хотіла почути. Знаю що ми про це говорили , він відразу все розклав по поличках , та ... здається в мені вже щось змінилось. Я хочу його уваги і ще більше хочу його почуттів. Здається я все ж починаю в нього закохуватись. Тільки Діма про це не дізнається , бо відразу ж поставить крапку. - Насте , ти чого зависла?
- Нічого. Так щось... А котра зараз година? Мені ж на роботу потрібно .- швидко підіймаюсь і тікаю в ванну кімнату.
Дивлюсь в дзеркало і ахаю. Ну так, краса не писана... На голові гніздо , очі заспані , губи червоні і припухші від поцілунків, наче силіконом накачала. На шиї красується не маленький засмок.
- От засранець!. - шепочу торкаючись його пальцями.
- Я випадково , чесно. - підскакую від несподіванки. Діма обіймає мене зі спини і цілує засмок. - не розрахував. Вибач. Сам такого не люблю. Давай швиденько приймемо душ і я відвезу тебе на роботу.
Ми під`їхали до салону і щойно я хотіла вийти , Діма впіймав мене за руку.
- Все добре? Ти щось занадто мовчазна , на тебе це не схоже.
- Все добре. Просто не виспалась.
- Ввечері побачимось?
- Ні , сьогодні йду в зал , буду відпрацьовувати вчорашній тортик.
- Я думав , ми його вночі відпрацювали. - посміхається.
- Бувай , Діма.
- Я зателефоную , кішечко.
