Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
Щойно заходжу в салон , на мене налітають колеги з запитаннями про те , де я знайшла такого красеня і чому його ховала. Раптом моє життя стає всім дуже цікавим. У мене немає друзів серед колег і справа не в тому , що у мене важкий характер , а в тому , що тут просто немає людей , з якими б я хотіла спілкуватись ближче. У мене є Ліна і Оля - сусідка з якою ми іноді теж можемо кудись сходити , чи просто поспілкуватись. Цим дівчатам я довіряю і мені їх достатньо. Я не вважаю , що в людини повинно бути багато друзів, має бути один-двоє, але справжніх. Тому мої колеги про мене практично нічого не знають і їх до вчорашнього вечора , моє особисте життя мало цікавило.
Збрехала їм що в нас з Дімою все серйозно і що ми живемо разом і на щастя до мене прийшла перша клієнтка і розмову довелось закінчити.
Мене зараз більше цікавлять , мої власні почуття до Діми. А в тому , що вони є , я вже не сумніваюсь. Залишається зрозуміти , наскільки вони сильні... Сподіваюсь , це лише звичка , симпатія і дахозносний секс. Все. Та чомусь здається , що я намагаюсь сама собі збрехати. Більше того, я думаю , що і він відчуває щось до мене, просто навіть собі в цьому зізнатись боїться. Хоча ... можливо мені просто хочеться так думати.
Робочий день тягнувся як ніколи довго. Втомилась жахливо , навіть з`являлась думка не йти сьогодні в тренажерний зал , але я мабуть просто не виспалась. Ми ж вже дві ночі з Дімою практично не спали. Знов згадую миті нашої близькості і тіло вкривають сироти. На телефон приходить повідомлення:
Бабій
"Думаю про тебе. Що робиш?"
Я
"Працюю, Діма. Як завжди."
Бабій
"Точно підеш на тренажери?"
Я
"Точно."
Бабій
"Бажаю гарно позайматись"
Ну от що це? Для чого ці повідомлення, якщо все просто так? Це лише додає мені впевненості в тому , що він теж щось відчуває до мене.
Після роботи , швиденько біжу додому , приймаю душ, збираюсь і таки йду в тренажерний зал. Не можу назвати свою тренировку продуктивною , швидше так , для галочки. Але хоч відволіклась.
- Насте , ти вже додому? - наздоганяє мене на виході з залу сусід , Ігор.
- Так , ти теж?
- Ага. Зачекай будь-ласка , сумку свою візьму і разом підемо.
Ігор взяв свої речі і ми разом пішли додому.
- Щось я не бачив тебе давненько, думав до своїх поїхала.
- Ні. Я просто на тренування зазвичай пізніше ходжу , от і не бачились , мабуть. До своїх якщо і поїду , то лише провідати. Не планую їхати з України. А ти чим зараз займаєшся?
Ми розмовляли про те , про се, всю дорогу додому. Ігор провів мене до моїх дверей і пішов вверх по сходах, на свій поверх. Хороший він чоловік , спокійний , та з дружиною не пощастило . Поки Ігор їздив на заробітки , вона нагуляла дитину і вони розлучились.
Поки я думала про життя Ігоря , в мої двері почали стукати так , наче хотіли їх виламати. Відчиняю , за дверима злющий Діма , відштовхує мене і практично залітає в квартиру.
- Ти що збожеволів? Що ти робиш?- кричу.
- Де він?
- Хто він, Діма?
- Не прикидайся дурепою . Де чоловік з яким ти гуляла.?
- Я щойно прийшла з тренажерки.
- Бачив я щойно твого тренажера. - хапає мене за плечі і притискає до стіни. - ти спала з ним?
- Відпусти мене придурок. Я не ти . Я не сплю з всім , що рухається. Це мій сусід , зустрілись в залі і разом прийшли додому. А взагалі - то , чому я перед тобою відчитуюсь? Між нами ж нічого немає , лише секс.
- Ти моя. Лише моя. Почула? - шипить в обличчя . Я почала сміятись. Діма б`є кулаком в стіну. - Та що це за чортівня? - гарчить сам до себе , розвертається і швидко виходить з моєї квартири.
Кілька хвилин так і стою в ступорі , приходячи до тями . Що це було? А потім посміхаюсь на всі 32. Він мене ревнує. Дурник. От дурник.
Настрій відразу ж піднявся , сили з`явились, от тепер би в тренажерку...
Йду на кухню , грію собі вечерю. Шкода що торт залишився в Діми. Знов сміюсь. Це виходить він побачив , як ми з Ігорем зайшли в під`їзд, щось собі додумав і збожеволів. Хм. Прикольненько.
Перед тим як лягти спати , пишу йому повідомлення.
