Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
- І нам було приємно . Приходьте до нас ще.
- Обов`язково. Гарного вечора, красуні. - відповідає і зачиняє за нами двері.
- Потрібно було залишитись , якщо настільки приємно.- бурчу собі під ніс. Відчуваю що зараз вибухну. Йому б краще помовчати, але ж ні ...
- Ти чого , Насте? - запитує впіймавши за руку.
- Нічого. Прийшов начебто до мене , а розважив всіх.
- Кішечко , ти що ревнуєш?
- Ні. Мені просто неприємно.
- Ну так , трохи флірту. Я не бачу в цьому ніякої проблеми.
- Це й не дивно.
- Що ти хочеш цим сказати? - бачу що він вже злиться , та заспокоїтись не можу і не хочу.
- Що ти бабій. На біса ти приїхав? Хвоста розпустив тут і ... Подивіться всі який я красень...
- Дурепа ти Насте.
- Сам дурень. Вали до біса. Знімай своїх шльондр одноразових і таскайся з ними. До мене чого їздиш? - він сів в авто , гримнув дверцятами і поїхав.
Так , він правий , я дурепа. І чого питається завелась? Сама собі можеш не брехати Насте , ти страшенно його ревнуєш. Це відкриття мене добило... От і все . Приїхали. Не буде тепер тобі спокою Насте.
