Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

     - І   нам    було     приємно .   Приходьте   до   нас    ще. 

     -   Обов`язково.  Гарного    вечора,    красуні.  -    відповідає   і     зачиняє    за    нами    двері.   

     -   Потрібно     було   залишитись  ,    якщо   настільки    приємно.-  бурчу   собі  під  ніс.  Відчуваю    що   зараз   вибухну.   Йому   б    краще    помовчати,    але   ж    ні ...

     -  Ти    чого ,   Насте?  - запитує   впіймавши    за   руку.

     - Нічого.  Прийшов   начебто    до    мене  ,   а   розважив    всіх. 

     -  Кішечко ,   ти   що   ревнуєш?

     - Ні.   Мені    просто   неприємно.

     -  Ну    так ,   трохи   флірту.   Я    не   бачу    в     цьому   ніякої   проблеми. 

     -  Це   й    не    дивно.

     -  Що   ти  хочеш  цим   сказати? - бачу  що    він   вже    злиться  ,    та   заспокоїтись    не    можу   і    не  хочу.

    -  Що   ти   бабій.  На    біса   ти    приїхав?   Хвоста   розпустив   тут   і ...   Подивіться   всі   який   я     красень...

    -  Дурепа    ти   Насте.

    -  Сам    дурень.  Вали    до   біса.  Знімай   своїх   шльондр   одноразових    і    таскайся   з  ними.    До       мене    чого   їздиш?   -  він   сів     в   авто ,   гримнув     дверцятами    і     поїхав.  

   Так ,   він    правий ,    я    дурепа.    І     чого   питається     завелась?    Сама    собі    можеш   не    брехати    Насте ,    ти   страшенно    його   ревнуєш.   Це   відкриття   мене     добило...   От    і   все  .   Приїхали.   Не    буде  тепер    тобі    спокою  Насте.