Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга

Наступні кілька годин чоловіки вводили мене в курс справ. Як я і думала, йшлося про незаконні постачання. У більшості випадків це були дорогоцінні камені та антикваріат. Я ледь не збожеволіла, коли почула приблизну цифру доходу. «Ну, тату! І треба було тобі на все це влізти? Та за такі гроші будь-хто убити може! »- злилася я про себе. Але більше я злилася звичайно на Ніка. Навіть половина від цієї суми-величезна! Але цій тварюкі було мало, йому захотілося все собі забрати. Сволота така! Жага помсти зростала в мені з кожною новою інформацією. Тепер мені хотілося не просто вбити його, а спершу забрати в нього все. Щоб він втратив усе, через що позбавив мого батька життя.

-Гей, з тобою все нормально? Ти чому така зла? - погладив мене по плечу Кір, - я розумію, це все нове для тебе. Але ж ми попереджали, що ти маєш бути готовою до такого.

-Та все нормально, - відмахнулася я, - просто трохи шокованиа тим, скільки всього потрапляє в нашу країну не законним шляхом. Усі навколо продажні. Хоча чого я чекаю від цієї держави...

-Та будь-якій іншій нічим не краще,- хмикнув Нік, - ти думаєш в інших країнах такого немає? По головам готові йти заради величезного бабла.

-І навіть вбивати інших,-тихо сказала я, але мене почули.

-Саме так. Людське життя нічого не варте, коли йдеться про великі гроші.
Ця фраза мене просто добила. Я не витримала, вибачилася та вилетіла з кабінету. Добігла до вбиральні і закрилася в туалеті. Мене розривало на частини, але я всі сили доклала на те, щоб стриматись і не плакати. Вдома.У своїй квартирі дам волю почуттям. "Як би тобі погано не було, ніколи на людях не показуй своїх емоцій, а тим більше сліз. Тільки людина побачить, як ти дала слабину, постійно битиме в це місце. Залишаєшся одна - можеш плакати, кричати, все бити і трощити. Але тільки виходиш до людей-береш під контроль усі свої емоції. Тоді ніхто не зможе тебе зламати."- ці слова від тата я почула в десять років, коли дівчинка зі старшого класу намагалася принизити мене при всіх, а я гірко плакала від образи. Вони відбилися в моєму мозку і з того моменту я завжди намагаюся тримати емоції під контролем. Але сьогодні не витримала. Надто спокійним тоном говорив Нік про людське життя. Я розумію, що для нього життя мого батька так само нічого не коштувало.
Я швидко взяла себе в руки, вмилася холодною водою і з байдужим виразом обличчя пішла до чоловіків, що чекали мене. Але Нік у кімнаті був один.

-Все нормально? - запитав він. На мить у його очах проскочило занепокоєння, але він швидко впорався з емоціями.

-Так. Вибач, просто дуже багато нової інформації останнім часом. Трохи голова розболілася,- легко збрехала я.- а Кір де подівся?

-А я дивлюся ти без нього вже жити не можеш? - додалося в його голосі холоду,- Вже мрієш на його члені опинитись?
Я реально офігіла від його слів.

-Ти хворий чи що? Що ти таке несеш? - я побачила, як в його очах спалахнув вогонь. Небезпечний. Дикий.

-Я хворий? Мабуть! Походу я зовсім головою рушив, ходжу як довбойоб зі стояком постійно, поряд з дівкою, яка мене динамить постійно.А сама стріляє глазками моєму другу! -з цими словами він підскакує з крісла, за шкірку мене хватає і смикає на себе, - ти походу не врубаєшся! То я популярно поясню. Ти моя! Ти сама дала згоду. У будь-який час дня та ночі, коли захочу і що захочу! Я покликав, а ти можеш тільки запитати, як глибоко заковтувати і в яку позу вставати!

«Тримай кишеню ширшу, збоченець! У нього точно проблеми. Йому в юності не давали, чи що? Звідки така зацикленість?
Але тут він нахиляє своє обличчя до мого впритул. Я відчуваю його гаряче дихання на своїх губах і моє тіло зовсім дивно реагує на це. Я відчуваю, як жар з усього тіла накопичується внизу живота і стягує в тугий вузол. Мені не по собі стає. Я цю людину всією душею ненавиджу, мій мозок це розуміє, але тіло зрадливо відмовляється слухати. Він зараз злий, чим страшенно лякає мене, але я вже вся мокра тільки від того, що він так близько.

-Відпусти, я пити хочу, - хриплю. І справді хочу. У роті наче пустеля.

- А я трахатись, допоможемо один одному?-скеліться він.
Фиркаю:

- Ти вчора потрахкався вже з тією білявкою з клубу. Впевнена, я не така здатна, як вона. Так що ти не за адресою, - у відповідь уїдливо видаю, - може це у тебе якісь проблеми з цією справою? Тобі не здається, що їх вирішувати потрібно?

-А ось зараз ти мені і допоможеш їх вирішити, заразом і перевіримо твої здібності! - він штовхає мене на диван і завалюється на мене зверху.
Від тяжкості його тіла мені важко дихати. А він нахиляється і цілує мене в шию, спускаючись нижче і залишаючи вологі сліди. Кисень просто вибиває з легень, а місця, де були його губи, просто вогнем горять. Я намагаюся з місця зрушити. В себе приходжу як равлик. Довго. Намагаюся якісь наміри убік здійснити, але верещу від страху, коли над моїм вухом розноситься:

-Далеко повзеш, мала? Чи ти хочеш продемонструвати мені свої здібності? То я лише за.

-Нічого я не хочу!-вигукую,- Дай мені спокій! Я не хочу і не буду...

- Потім розкажеш! - перебиває він мою мову і тягне за низ сорочки. Гудзики не витримують напору і розлітаються в сторони, надаючи огляд цьому дикунові на мої груди. Тверді горошини сосків по-зрадницькому стирчать під тонким мереживом бюстгальтера.

-Охуенні цицьки! - облизується цей кіт березневий і кусає мене за сосок, прямо через тканину. Від несподіванки я скрикую, а він опускає мереживо і вже без перешкод присмоктується до грудей. Він її лиже, потім кусає і знову зализує укушене місце. Робить те саме і з другою.
Я намагаюся його відштовхнути, упираючись руками в його кам'яні плечі, але з кожним дотиком його язика до тяжких грудей, сил опиратися в мені стає менше. І ось вже я стискаю його плечі і з насолодою закочую очі, тихенько стогнучи і підставляючи груди для чергової ласки.
А він голосно гарчить і вилизує їх з ще більшою старанністю.Потім цілує ключиці, тягне язиком догори по шиї, кусає за мочку вуха і повертається поцілунками назад, спускаючись нижче до живота.
А його рука тим часом піднімає поділ спідниці та відсуває тканину трусиків. І ось його пальці вже занурюються у вологу, якої здається так багато, що він каже: