Мій найкращий ворог - Ірен Карк

-Ти що собі дозволяєш? - руками міцніше вчепилася в рушник. Мене всю трясе тільки от не зрозуміло страх це чи збудження.
Потрібно терміново валити звідси, в жодному разі не можна піддаватися. Цю людину я повинна ненавидіти, а не плавиться від її вмілих поцілунків.

-Хочеш сказати, тобі не сподобалося? - він язиком злизав знову краплю крові, що виступила. - я ж бачу твою реакцію, а це тільки поцілунок. Уяви як кайфово буде далі.

- Нічого я уявляти не збираюся, - перебила його, - і мені ні крапельки не сподобалося. Ти надто високої думки про себе! Мене цілували і краще!
Тут я звичайно лукавила. ТАК мене ще ніхто не цілував! Він своїм ротом витворював таке, що попередні мої поцілунки тепер здавалися просто обміном слинами.

- Краще тебе цілували? - гаркнув він, - то чого ж ти тоді завелася вся? Від "не сподобалося" так ноги не зводять.
Я дійсно сильно стиснула ноги, відчувши зрадницьку вологу в потаємному місці.

-Давай перевіримо наскільки тобі «не сподобалося»! - він спробував забратися під рушник, але я відскочила убік.

-У тебе що, звичка така, силоміць змушувати спати з тобою? - скрикую я і з жахом дивлюся на чоловіка.

-Ти щось плутаєш, дівчинко! Я силою жінок не звик брати. Вони самі завжди пропонують!-я побачила злість у його очах.

-Але я ж не пропонувала, ти сам до мене пристаєш! - обурилася, - я тобі людською мовою сказала, що спати з тобою я не збираюся.

-А ось це ми ще подивимося!-посміхнувся він і пішов у бік виходу,кинувши через плече, - У пакеті тобі змінний одяг. Ти маєш десять хвилин на збори.
Потім двері грюкнули, а в мене підкосилися ноги і я впала в крісло. Обличчя палало. Мене всю трясло. Що це було? Мене до чортиків лякає реакція мого тіла на нього.

-У тебе просто давно не було сексу,-спробувала умовити саму себе,- от і реагуєш так. На будь-якого іншого реагувала б так само.
Заспокоюючи себе таким чином, я відчинила пакет і дістала звідти одяг.

-Не погано,-свиснула я.
Брючний костюм відомого бренду, жилет та вузькі штани. М'якого молочного кольору. Тут же була коробка з туфлями. І в самому низу я побачила ще одну коробку. Подивившись, що в середині, мої щоки запалали. Там лежав комплект спідньої білизни. Вона була дуже м'якою на дотик і, безперечно, дорогою і красивою. Але надто відвертою. Я люблю гарну білизну, але таке ніколи не носила. Чаші бюстгальтера були з найтоншої сітки в дрібний горох, зверху їх прикрашало акуратне мереживо. Стрінги були з такої ж сітки. Тканина була настільки прозорою, що приховати за нею щось було просто не реально.
Я закрила кришку коробки. Але потім простонавши, відкрила заново. Одягати знову свою не зовсім свіжу білизну не хотілося. Я пару секунд подивилася на речі, а потім рішуче підхопивши їх, попрямувала до вбиральні.Щоб уникнути небезпечних ситуацій, повернула замок і стала одягатися. Дивно, але білизна, одяг та навіть взуття підійшли мені ідеально. Цікаво, хто їх купував? Невже сам Нік? Та ні, дурниці. Фіг би вгадав мій розмір. Викинувши ці думки з голови, я повернулася до кабінету та підсушила трохи волосся. Ех, шкода косметички немає.
Я сама собі подобалася. Костюм підкреслював всі переваги моєї фігури і колір мені  личив. Звичайно легкий би макіяж можна було додати, але й так я виглядала дуже нічого.
Взявши до рук планшет, я попрямувала до кабінету Ніка.