Мій найкращий ворог - Ірен Карк
Нік
Тільки за дівчатами зачинилися двері, як Кір повернувся до мене із задумливим виглядом:
-Ну і нахрена тобі це дівчисько?
-Замінити Анжелу,-спокійно відповів я, роблячи ковток бурштинової рідини. Взагалі вдень я пити не люблю, але сьогодні страшенно важкий видався день і нерви потрібно було заспокоїти.
-А Анжела тебе чим не влаштовує? - друг піднявся зі свого місця і відчинив дверцята бару. Взяв у руки пляшку віскі, але потім передумав і обмежився мінералкою.
-Надто багато на себе брати стала останнім часом. Взагалі не стежить за базаром. Походу уявила собі, що якщо я її періодично натягую, то вона вже має якісь права. А воно мені нахрена? - діставши сигарету з пачки, чиркнув запальничкою і затяг гіркий дим.
-Це зрозуміло. Але ця дрібна звідки взялася? - продовжував діставати він.
-На роботу прийшла влаштовуватися,-знизав я плечима.
-Офіціанткою?-у відповідь я кивнув,- Але якось так вийшло,що замість офіціантки ти вирішив взяти її помічницею. Чи з хера? Інших кандидатів немає?
-А чому ні? Дівчисько розумна й гарна, хоч нудити не буде від її зовнішнього вигляду, - я повернув голову в його бік, - та й робота їй потрібна.
- Ось саме - ро-бо-та! - по складами сказав він, - вона йшла влаштовуватися бігати з підносом і витирати столи. А тут різко погодилася бути помічницею власника, не знаючи ні умов, ні на що вона підписується! Чи не дуже це дивно? Чим вона тебе взяла? Що ти взагалі про неї знаєш?
- Звати Маша, 25 років, не місцева, шукає роботу.Це все ,- загасив недопалок у попільничці і зробив ковток.
-Заебісь резюме! Нік, що за хрінь? Зараз ситуація не проста, зі смертю Авдєєва все тільки ускладнилося, а ти зібрався пускати до справ якусь дівку з вулиці. Може ти не гарячкуватимеш і хоча б проб'єш її? - ніяк не заспокоювався Кір.
-А ось ти цим і займися. Зрештою, це твоя робота. Я тобі за такі речі гроші плачу, - тицьнув я в нього пальцем.
-Спасибі велике, бос,-дурашливо вклонився він,- щоб я без тебе робив. Зараз наберу Артура і дізнаємося, звідки вітер приніс цього ангелочка.
Він набрав номер і продиктував дані Маші Артуру, уточнивши в мене прізвище і місто, звідки вона, ймовірно, приїхала. Артурчик у нас башковитий хлопець, на будь-яку людину може інфу накопати, якою б вона не була.
-Через годину обіцяв набрати. Якщо є що дівчинці приховувати, скоро ми дізнаємося, - сказав Кар, відкладаючи телефон, - а поки що давай про справи. Саїд бабки передав, післязавтра можна відвозити товар. Там все рівно. Макар із Борзим будуть до кінця тижня, хочуть потрапити на тусу у твій клуб, домовилися там побачитись і перетерти. Мені Сідий наярив сьогодні, ти вирішив його ігнорувати?
-Мені він теж дзвонив. Я йому все минулого разу здається сказав. Дістав цей жирний хер!- перекосило мене від думки про цього виродка.
-Нік, мені він теж не подобається. Але за ним стоять люди, зустрінеться з ним. Погоджуватись тебе ніхто не змусить, вони знають твій характер. Я думаю спробують вмовляти. Можеш хоч на хрін його послати, але ігнорувати не можна, підуть чутки. А це нам зараз ой як не до речі! - я розумів про що він каже, одна справа коли ти чітко озвучуєш свою позицію, а інша - якщо тупо динаміш.Ця тупа свиня піде язиком чухати, що я не виводжу один працювати, замовники можуть загубитися.
-Зустрінуся наступного тижня. Нині часу немає, - неохоче погодився з другом.
-Нік,-важко зітхнув він,- у нас товару залишилося на пару замовлень, з минулого постачання. Люди ставлять запитання. Саїда, наприклад, ще камінці цікавлять. Що робити будемо? Знайти зараз такого ж надійного постачальника як Авдєєв складно. Боюся доведеться зв'язуватися з Трохимом.
-Ні, - перебив його я, - ми це вже обговорювали. Обійдемося без нього. Ця сволота нас голими залишить.
-Згоден, але що робити будемо? - кивнув він, - Сука, дізнаюся хто вбив Авдєєва, своїми руками задушу! Серьога мужик був золотий, ніколи проблем від нього не було.
-Як йдуть пошуки? - подивився я на нього.
-Ніяк. Взагалі не ясно, навіщо він поперся в той район. Я намагаюся дізнаватися акуратно, не хочеться у ментів під ногами плутатися та привертати до себе уваги. Поговорив з людьми - ніхто, нічого, самі не можуть зрозуміти за що його грохнули.
-Кір, дізнатися потрібно. Якщо це стосується наших справ, то мені треба знати. Все дуже не гарно виходить. Він копав під мене, цікавився у людей. Ясна річ, що дізнатися нічого не міг, але дуже не до речі його вбили. Можуть піти розмови. - уся ця ситуація мені не подобалася. Збоку все виглядає так, ніби він копав під мене і я його за це завалив. Маячня звичайно, але пояснюватися потім не хочеться.
-Намагаюся, брате. Ти мені краще скажи, чи вдалося тобі вийти на його людей? Нам хоча б парочку спочатку, поки ми не обзаведемося своїми.
-Взагалі глухо. Ті, з якими ми працюємо, знають тільки в загальних деталях. Водіїв та мужиків на складах. А ні в кого забирали, ні де,взагалі не в курсі. У нього там все домовлено було: менти, митниця – все куплено. Знаю тільки, за бугром він працював постійно з одними і тими ж людьми. Сука, маразматики старі, нахуй було так шифруватися навіть один від одного! Я ж йому сто разів пропонував поділитися інфою, щоб простіше було бути один у одного на підхваті.
-Він тобі не довіряв. Для нього ти був пацан із вулиці. От якби ти розповів правду, що Михайло Семенич був твоїм батьком, можливе ставлення було б інше, - знизав плечима Кір.
-Та я збирався. Думав, розповім усе і домовлюся обмінятися інформацією. Хотів навіть перший все розповісти, щоб довіряти мені почав. Ми домовилися побачитися з ним вранці, але вночі його вбили. Хер з ним, пара тижнів у нас є. Я все одно копати буду, повинен же хтось щось знати, не буває так щоб ніхто нічого. Ти теж працюй і знайди паскуду, що його вбила. - я осушив келих і поставив його на стіл. У цей момент у Кіра задзвонив телефон. Він відповів, вислухав співрозмовника і попрощався. Я дивився на нього:
