Мій найкращий ворог - Ірен Карк

-Та що ж таке те?!-плеснула я руками.- Про що ще говорити? Що мені сподобалося? Так сподобалось! Спасибі, що приніс мені задоволення! Ти це хотів почути?

-Неважливо. Про що запитати збиралася? - голос, як і раніше, був холодним. До дупи йому моя подяка. Ну і добре.

-Я хотіла запитати, чому на деякі замовлення не вистачає товару? Постачання затримується?

-Скільки?-різко запитав він.

-Багато,-відповіла я,-дуже багато. І хоч у нас ще три тижні є в запасі, але сам розумієш-це зовсім не так багато часу, як хотілося б.

-Блядь! - вилаявся він і стукнув кулаком по керму.

-Нік, щось не так? Що відбувається? -намагалася допитатися я.

-Не твоя справа, - відрізав він.

-Я взагалі-то працюю на тебе і це моя справа теж. Хотілося б розуміти ризики і чого очікувати, якщо не дістанемо потрібних речей. І ще краще зрозуміти, чому їх немає на складі! - злилася я.
Нік нічого не відповів. Він мовчав і курив у відчинене вікно. Мені зараз теж дуже захотілося закурити, але голодний шлунок дав про себе знати. У животі забурчало, але Нік ніяк не відреагував. Чи не почув, чи вдав. Я вже уявляла, як зараз удома зварю собі улюблених пельменів. Звичайно, така собі їжа на ніч, але готувати щось сил просто не було.
Але мріям моїм не судилося здійснитися. На світлофорі машина повернула в протилежний від мого будинку бік. Я з німим питанням дивилася на Ніка.

-У мене ще одна зустріч, а потім відвезу тебе. - почула у відповідь.

-Можеш висадити мене тут, я таксі візьму. - Спробувала відмазати я.

-А хто тобі сказав, що робочий день закінчено? Ти сама вирішила залишити наші стосунки суто діловими, от і виконуй свої обов'язки.
Я зчепила від злості зуби, але промовчала. От гад! Ну нічого, ми ще подивимось хто кого!
Незабаром ми в'їжджали на територію, де стояла зроблена з колод будівля, яка смутно нагадувала сауну. Чим, власне, і виявилася.Я офігела і намагалася зрозуміти, що нам тут знадобилося серед ночі.
Нік нічого не сказав, тільки дочекався поки я виберусь з машини і пішов до входу.
У приміщенні було дуже душно. На тілі відразу виступив піт і дихати було важко. Витяжки у цій ситуації не допомагали. Ми пройшли через досить великий хол, який був відгороджений від зони відпочинку невеликою аркою.
Увійшовши, ми побачили довгий басейн, в якому плескався якийсь чоловік і кілька дівчат. А збоку на великому дивані сидів ще один і поруч дівчина. Усі були абсолютно голі.
Дівчина сиділа і нагладжувала йому те, що тільки при великій прикрасі можна назвати членом, який в'яленько висів і ніяк не хотів реагувати на ласку дівчини. Він був нереально товстим. Величезне черево висіло, прикриваючи вид на його сумнівну «гідність», пика була просто багряною, а піт по ньому лився струмком.
Від цього видовища мене пересмикнуло. А варто було йому розтягнути рота в задоволеній посмішці, так взагалі прибило від ахуя! Настільки мерзенних людей мені ще зустрічати не доводилося.

-О, Нік! То що за лялечка з тобою? Ти мені ще дівчинку привіз? Роздягайся і стрибай сюди, крихітко, моє коліно вільне! - запищав він. Голос у нього був схожий на поросячий вереск.

-Я мабуть тут залишусь,-видавила я з себе,-боюсь можу не поміститься, живіт заважатиме.

-Че ти вякнула? - пискнув він, намагаючись піднятися. Щоправда, погано це в нього виходило,-Нік, це що за шльондра така?

-Угамуйся, Сідий!- звернувся Нік до борова. А потім повернувся до мене, - Топай у машину і чекай там.
Він простягнув мені ключі й кивнув у бік входу, а сам улаштувався на іншому краю дивана, подалі від цієї парочки. Я швидко ретирувалася. Правда тільки взялася за ручку дверей, як передумала і навшпиньки повернулася назад. З цього боку стіни, яка розділяла хол від кімнати відпочинку, була зроблена ніша, поряд з якою стояв величезний горщик зі штучною пальмою. Навіщо вона тут, одному Богу відомо, але я була рада. Тихенько залізла за нього, прямо в нішу і причаїлася. Бачити нічого не могла, але розмовляючих за стіною чоловіків чула чудово. Тим часом борів «пищав»:

-Ти де таких шалав знаходиш? Як ти взагалі дозволяєш рота їй відкривати?

-Сідий, я здається сказав, вгамуйся! Вона не шалава, а моя помічниця і має повне право висловлювати свою точку зору. Якщо вона тобі не подобається, то це тільки твої проблеми! - Нік був спокійний, але спокій був оманливий. Кому як не мені знати, як мінливий настрій у Ніка! У нього розгін від спокою до сказу – секунди.

-Хоч і помічниця твоя, а манерам навчити треба!-прогнусавив Сідий.

-Але не тобі її вчити! І кінчай уже цей базар! Ти мене сюди покликав мою помічницю обговорювати?

-Ні. Про справи поговорити, ти ж бігаєш від мене, все ніяк не можу зловити тебе на місці.

-Так я, на відміну від тебе, працюю. Давай кажи чого хотів і прибери вже звідси цю тьолку, бісить!
У голосі Ніка я чула перевагу.Було ясно, що цього жирдя він не боїться, а швидше зневажає. У цьому я була з ним згодна. Почувся ляпас по шкірі, а потім неприємний голос Сивого:

-Йди, дитинко, поплавай поки в басейні! Татко зі справами розбереться і прийде до тебе!

«Дитинка» гидко розсміялася і я почула, як вона віддаляється, а потім голос Ніка:

-Ну і навіщо кликав?

-Так я все про те саме. Микитушка, (а мене аж перекосило від такого звернення) ти подумав над моєю пропозицією? Люди цікавляться, а я не знаю що їм відповідати, а це не добре!

-Сідий, ось скажи,ти ідіот? Я тобі ще минулого разу все сказав! Засунь свою пропозицію у свій товстий зад! І люди твої можуть те саме зробити! Ти, блять, або тупий, або прикидаєшся! Я тобі чітко сказав: Ні! Нахуй ти мене задрачуєш і відволікаєш?

-Ой не добре ти, Нік, розмовляєш! Ой, не добре! Я ж і образився можу! - протягнув товстий.

-Та мені твої образи до одного місця. Я свою позицію озвучив: з наркотою справ не матиму! Отож відвали від мене!
Я почула як скрипнув диван і позадкувала до дверей, які були за нішою і на них красувався напис «Ч/Ж». У прочинені двері чула важкі кроки і як Сідий голосно крикнув: