Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга

-Це що за краса така тут сидить? - засюсюкав він, як деякі люди розмовляють з немовлятами,-що за янголятко спустилося з небес і освітлює все навколо? Сонечко, ти не помилилася приміщенням? Таким краличкам не місце поряд із таким монстром як Нік! Друг ти де відкопав цей скарб?
Слухаючи його промову, я закотила очі і обернулася до Полозова:

-Він що, ідіот?

-До цього моменту був нормальним,-хмикнув він і дістав цигарку з пачки,-але тепер я в цьому починаю сумніватися. Кір, чого тебе так розбирає?

-Ця красуня зачепила моє серце. Закохався з першого погляду,-він театрально схопився за груди і впав навколішки поряд з моїм кріслом. Я такого не чекала і підскочила з місця.

-Заспокойся, придурок! - заржав Нік.

-Отчепись,-відмахнувся від нього Кір,-я тут у коханні намагаюся зізнатися. Готовий віддати руку, серце і всі інші органи прямо зараз. Як твоє ім'я, миле створіння?
Я все ще стояла у ступорі від цієї клоунади. А потім серйозним тоном промовила:

-Марфа Василівна ми!-і розтягла губи в посмішці. Кирило встав з колін і заграбав мою руку, приклався до неї і сказав:

- "Эх, Марфуша! Нам ли быть в печали?"-копіював він актора з відомого радянського фільму.
А потім ми всі разом засміялися. Хоч він і поводився як дурник, але мені одразу сподобався.

-А серйозно, красуне, ти чого тут робиш? - запитав він, влаштовуючи мене назад в крісло.

-На роботу влаштовуватися прийшла,-відповів за мене Нік,-хочу помічницею її взяти.

-А Анжела в курсі?-перевів він погляд на Полозова.

- А ось зараз і дізнається.

 У цей момент у дверному отворі з'явилася грудаста брюнетка.З усмішкою подивилася на Ніка, але потім Кір влаштувався у сусідньому кріслі і вона побачила мене. Посмішка сповзла з її обличчя, а в очах заблищав гнів.

-А ця що тут робить? - грізно запитала вона.

-Знайомся, це Маша. У тебе є два дні, щоб передати їй усі справи. - холодним тоном промовив Нік.

- Якого хера? - ошелешено заволала вона, - Нік, що все це означає?

-А значить це, Анжела, що ти повертаєшся назад на роботу в спорт-клуб, а Маша займе місце моєї помічниці.-спокійно відповів він, копаючись у телефоні.

-Хто? Ця простушка? Нік, що ти взагалі охренів? Ми ж чудово працюємо разом! Я тобі завжди допомагала в усьому. Що зможе ця пігацила, чого не можу зробити я? Встигла вже ноги розсунути? - спробувала вона накинутися на мене.

-Заткнися! -осадив її Полозов,- Тобі, сука, хто дав право рота свого поганого розкривати? Я що, блядь, думки повинен твоєї запитувати?
З цими словами він підскочив і схопив її за горло. Очі Анжели округлилися і вона спробувала розтиснути його пальці. Я в шоці спостерігала за цією картиною, а ось Кирило сидів і посміхався, ніби нічого особливого не відбувалося. Тим часом Нік продовжив:

-Я тобі паскуді сказав передати всі справи Маші і ти повинна мовчки зробити! У тебе тепер доба на все, а після того, щоб я не бачив тебе взагалі! Я ясно висловлююсь?
Вона швидко закивала головою, і він відпустив її. Потім спокійно пройшов до бару, налив собі ще віскі і вмостився за столом.

-Ну і якого хера ви ще тут?- він подивився на нас по черзі.

Я різко підірвалася з крісла і на ногах, що не гнуться, пішла слідом за Анжелою.Полозов реально монстр! Йому людину вбити нічого не варто. Він лякав мене до чортиків і водночас страшенно злив! Та хто йому взагалі дав право так поводитися з людьми? Хоч Анжела мені не дуже подобалася, але навіть вона не заслуговує на таке ставлення до себе. Чортів садист! Вбити його захотілося ще сильніше.

-Куди ти лізеш, дівчинко? - звернулася до мене Анжела пропускаючи до свого кабінету, - Ти думаєш що зможеш працювати з Ніком? Ти навіть не здогадуєшся яка він людина! Тут сльози та мила мордочка не допоможуть. Якщо розлютиш його або зробиш щось не так, він щадити не буде. Якщо розраховуєш, що розсунувши ноги зможеш утриматися, то дуже помиляєшся! Йому взагалі начхати на всіх, покористується і викине за непотрібністю.

-А хто сказав, що я збираюся з ним спати? - поцікавилася я. Ця розмова мені не подобалася.

-Ха-ха-ха, - театрально закинувши голову розсміялася вона,- а ти думаєш у тебе вибір буде? На тебе чекає великий сюрприз, дорогенька! Ти робитимеш усе, що він скаже! Виконувати будеш всю брудну роботу та розсувати ноги по команді! Ти полізла не в ту пісочницю! Хоча знаєш, я навіть рада! Нарешті позбавлюся цього виродка!
Я вирішила промовчати на її зауваження. Вона влаштувалась за столом, діставши з сейфа папки і простягла їх мені.

-Тут все, що тобі потрібно знати для початку. 

Документи по клубах, залах та охоронному агентству. Тобі доведеться вчитися працювати з усім цим. На зв'язку ти маєш бути 24/7 і будь-якої миті примчати на роботу. У цьому телефоні номери всіх основних працівників: юристи, бухгалтери, керуючі та інші. Будь-яка незрозуміла ситуація-вони дзвонять тобі чи ти їм. Але перед цим маєш все узгодити з Ніком чи Кіром. Він його права рука. Вивчай і запам'ятай все у цих папках. Звідси виносити їх не надумай. Будуть запитання-говори.
Я  кивнула та відкрила документи. Ну в принципі поки що все зрозуміло. Почала читати текст і запам'ятовувати безліч імен, адрес, загальну інформацію, іноді щось уточнюючи в Анжели. У дівчини задзвонив телефон, вона відповіла, вислухала того, хто дзвонив, і сказала мені:

-Іди, Нік кличе. Закінчиш пізніше. Документи будуть у сейфі. Ключ залишу на барі. Тепер це твій кабінет,-вона посміхнулася і кивнула на двері,-ну, чого сидиш? Він не любить чекати.
Я швидко вийшла, зачинивши за собою двері. Звернула за ріг і постукала до кабінету Ніка. Він сидів на дивані, закинувши ногу на ногу і копався в мобільному. На мене не дивився. Може він там сильно зайнятий, не турбуватиму. Постою мовчки, зачекаю, поки він зволить звернути на мене свою увагу. Не підводячи голови, він сказав:

-Сідай.
Я підсунула крісло і сіла, очікуючи, що скаже далі. Він відірвав погляд від телефону, подивився на мене і відклав його убік. Посунувся ближче, взяв у руки вилку і почав жувати салат. Кілька тарілок з їжею стояли тут же, на столику.