Мій найкращий ворог - Ірен Карк

-А що потрібно? Я ж говорила, навчаюсь швидко. У принципі, можу робити все. Крім того, про що ти подумав! - відразу відрізала я, побачивши як розповзаються в посмішці його губи,- спати ні з ким не буду! Не погано знаюся на комп'ютерах, базові програми знаю всі. Із бухгалтерією гірше. Вільно говорю кількома мовами: англійська, німецька, італійська. Трохи гірше французькою та китайською, поки що вивчаю їх. Пам'ять у мене хороша, можу запам'ятати багато інформації. Що ще? У техніці трохи шарю.

-Я бачив твій мотоцикл, - перебив він мене,- чому вибрала саме такий засіб пересування?

-А мені не принципово, я і на машині можу. Але на байку краще. У пробках не треба стояти. І швидкість люблю, - спробувала посміхнутися я.

-Давно ганяєш?-запитав він.

-Більше п'яти років. - він свиснув:

-Не хило. Є ще щось? - поставив склянку і втупився в мої очі.

-Так начебто ні, але я ж говорю-я швидко вчуся. Якщо що потрібно, тільки скажіть! - я додала благання в очі. Мені потрібно щоб він мене взяв на роботу, значить час підключати акторський талант, - я дуже намагатимуся. Тільки дайте мені шанс. Мені справді робота дуже потрібна. Можу бути хоч посудомийкою чи прибиральницею.
За цих слів його обличчя перекосилося.

- А чого це ти мені знову викаєш? - реготнув він,-зовсім нещодавно на «ти» розмовляла.

- Вибачте заради Бога! Це я від хвилювання, з начальством тільки на «ви» тепер,-залепетала я.

-Та розслабся! Давай на "ти", так простіше буде. І перестань трястись, все нормально. Тепер питання: ти язик за зубами тримати вмієш? - він зробив ще ковток.

-Можу взагалі прикинутися сліпо-глухо-німою, якщо потрібно.-кивнула я згідно.

-Окей. Візьму на випробувальний термін. Якщо спрацюємося, залишишся на постійку. - він залпом осушив келих і поставив його на стіл.

-Так, а робити-то що потрібно?-намагалася не показувати своєї радості. Я нутрощами вивернуся, але роботу отримаю.

-Помічниця мені потрібна, бо стара вже заїбала. Будь готова багато працювати. Ти маєш бути моєю тінню. Навіть у поїздках супроводжувати. На зустрічах та заходах. Іноді ці зустрічі можуть бути, м'яко кажучи, неприємними, але ти не показуєш, що тобі це не подобається. Про все що бачиш і чуєш-ти мовчиш, без команди рота не відкриваєш і не суєш свій ніс куди не просять. Іноді доведеться виконувати мої доручення, можуть навіть бути не надто хорошими і ні, - відразу сказав він, не даючи мені сказати те, що крутилося на язиці, - спати ні з ким не доведеться. Хіба що зі мною! Але я ж казав, зачекаю поки сама попросиш. Пару днів просто будь поруч і якщо нас обох все влаштує, поговоримо далі. І головне - мені потрібна надійна людина, не надумай мене зрадити! Повір ти дуже сильно пошкодуєш, навіть якщо тільки подумаєш про зраду. Усікла?
У відповідь кілька разів кивнула.

-Ок. Анжела, як звільниться, введе тебе в курс справи. Поки що тільки загальна інформація, для початку тобі вистачить. А там побачимо. Ти голодна?-без переходу спитав він.
Я знову кивнула ствердно. Хоч і сумнівалася, що хоч шматочок зможу проковтнути. Хвилювання захопило мене повністю. Я не могла повірити, що в мене вийшло.
Він зателефонував комусь по телефону і зробив замовлення, сказавши принести їжу до кабінету. Потім ще щось друкував у телефоні. Я весь цей час сиділа мовчки і намагалася заспокоїти серце, що шалено билося. Тут у двері щось грюкнуло і вони відчинилися, а на порозі стояв чоловік. Зростом був не менше Полозова, правда в плечах ужче. Він похмуро глянув на Ніка, а потім перевів погляд на мене. Від чого я сіпнулася в кріслі, думаючи куди сховатися. Дивився він справді страшно. «Ще одного жахливого хижака я не винесу!» - в жаху кричав мій мозок. Правда стало ще гірше коли він посмухнувся,він був схожий на божевільного. Варто було йому заговорити і я утвердилася у своїх думках.