Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Нік

Вона повільно підвелася з крісла і вийшла до центру зали.

-Ближче,-сказав я.

-Що?-перепитала дівчина.

-Ближче підійди.-спокійно повторив я.
Вона зробила крок, але побачивши мій вираз обличчя, додала ще кілька.

-Досить,-тепер вона стояла прямо переді мною і я міг її нормально розглянути.
Пройшовся поглядом по її струнких ніжках, піднявся до плоского живота і затримався на грудях, які було видно у вирізі майки. «Трійка»-подумки зазначив я. Такі речі я визначаю на око. У цей момент вона рукою перекинула волосся на один бік, надаючи мені огляд на довгу шию. Впевнений, пахне вона солодко. Я мимоволі потягнув повітря носом, але почув тільки нудотний запах парфумів Анжели, яка стояла в мене за спиною. Повернув голову в її бік і сказав:

-Можеш бути вільна.

-Але як же ...-почала вона, а потім згідно кивнула,- гаразд, почну вводити новеньких у курс справи.
Я простежив як Анжела зникла за дверима і продовжив оглядати дівчину, яка стояла переді мною. Темні брови, акуратний ніс, очі яскраво-зеленого кольору. У погляді я бачив страх. Правильно, дівчинко, бійся мене! Я не найкраща у світі людина. Вона швидко облизала губи, і я залип на них. Повні та соковиті. Подумки я побачив її перед собою на колінах, вона так само облизує губи, готуючись взяти в рот. Від цих думок мій член у штанах смикнувся. Я однозначно хочу цю маленьку.

-Вибачте, - вивела вона мене з фантазій, де я вже розкладав її прямо тут на столі, - я так розумію, що вам не підходжу?

-Чому ти так вирішила?-поцікавився я.

-Ну, ви мовчите, нічого не питаєте і цю відправили, - вона кивнула у бік дверей, за якими зникла Анжела, - співбесіди не буде?

-Ну давай тоді розповідай, раз хочеш співбесіду,-хмикнув я. Характер у неї є.

-Що розповідати? - запитала.

-Ну почни зі свого імені,- у цей момент задзвонив мій телефон, але я навіть не глянувши на екран скинув виклик.

-Маша. Лучникова Марія Дмитрівна. - охоче відповіла вона.

-Значить Маша? І скільки тобі років? - подумки зазначив, що це ім'я їй не підходить.

-25.

-Раніше де працювала? - ось це питання мене дуже цікавило. Не хотілося, щоб виявилася черговою підстилкою.

-Тут ніде, - побачивши питання на моєму обличчі, вона продовжила, - я приїжджа. У місті зовсім недавно і от шукаю роботу.

-Звідки приїхала? - я підвівся, обійшов стіл і уперся про нього сідницями, схрестивши руки на грудях. Вона затримавши погляд, проковтнула і перевела злякані очі на моє обличчя. Знаю що оцінила, недаремно з пацанами в залі пропадаю, - Ау?

-Вибачте,-вона моргнула,-можете повторити?

-Приїхала звідки? І чому саме це місто обрала?-дивно, але її гальмування зовсім не дратувало. Я навіть якось заспокоївся, розмовляючи з нею.

- З Ізмаїла, а місто ваше я не вибирала, приїхала разом з нареченим. - я подумки зазначив, що не далеко звідти було місто, в якому я раніше жив з матір'ю. А ось звістка про нареченого не сподобалася.

-І як це наречений відпустив тебе на роботу в нічний клуб, де повно багатеньких мужиків? Адже ти дівчинка гарна. Зовсім не турбується?

-Так якось пофіг на його думку,-хмикнула вона.

-Навіть так?-здивовано підняв брови.

-Нехай указує тій тупій курці, з якою зараз живе! - знизала вона плечима, - Був наречений і немає його. А їхати не хочу, сподобалося мені тут у вас. Тепер робота потрібна, за квартиру платити мені доведеться самій.

-А досвід роботи в тебе є в цій сфері? -задоволено посміхнувся.

-Чесно?-спитала, а у відповідь я кивнув. Хоча здогадувався вже, що вона скаже.

-Немає. Але я дуже швидко навчаюсь. Я старатимуся, робота дуже потрібна,-вона підняла на мене свої зелені очі, в які мене затягувало немов у вир. Я різко відвів погляд, відштовхнувся від столу і повільно рушив у її бік.

-А що ти взагалі вмієш, дівчинко? - повільно крок за кроком наближався до неї, а вона так само повільно відступала назад.

Її погляд був зляканий. Невже боїться? Так начебто ще не встиг налякати. Вона відступала, поки не вперлася спиною в стіну. Проковтнула і подивилася на мене знизу нагору. Я поставив руки на стіну, по обидва боки її голови, нахилився і провів носом по шиї. Як я й думав-пахне вона солодко. Не нудотними духами, а чимось фруктовим, швидше за все гель для душу. Не втримався і лизнув її за вухом, від чого вона різко сіпнулася.

-Ти дуже солодка дівчинка. Я знаю одне заняття з яким ти чудово впораєшся, впевнений. Ти так охуенно пахнеш, що в мене вже стоїть.Відчуваєш?