Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско - Шодерло де Лакло

Із замку ***, 11 жовтня 17…

Лист 111

Від графа де Жеркура до пані де Воланж

У наших краях, шановна пані, все, здається, вже заспокоїлось, і ми з дня на день чекаємо дозволу повернутись у Францію. Сподіваюся, ви не сумніваєтеся, що я, як і раніше, прагну опинитися на батьківщині та скріпити там узи, які мають з’єднати мене з вами і з мадемуазель де Воланж. Тим часом герцог де ***, мій двоюрідний брат, якому, як ви знаєте, я так багато чим завдячую, щойно сповістив мене про своє відкликання з Неаполя. Він повідомляє мене також, що має намір проїхати через Рим і по дорозі оглянути ту частину Італії, з якою він іще не знайомий. Він пропонує мені супроводжувати його у цій подорожі, яка триватиме півтора-два місяці. Не приховаю від вас, що мені було б приємно скористатися цим випадком, бо я чудово розумію що, одружившись, лише зрідка зможу вибрати час для будь-яких відлучок, окрім службових. Можливо, було б також зручніше почекати з весіллям до зими, оскільки лише на той час до Парижа з’їдуться всі мої родичі, й передусім маркіз де ***, якому я завдячую сподіванням поріднитися з вами. Незважаючи, однак, на всі ці міркування, плани мої в цьому разі я повністю підпорядковую вашим. І якщо ви хоч би в найменшій мірі були схильні віддати перевагу своїм колишнім намірам, я готовий відмовитися від своїх. Прошу вас тільки повідомити мене якнайскоріше ваше з цього приводу рішення. Я чекатиму тут вашої відповіді, й лише вона визначить мої дії.

Залишаюся, шановна, з глибокою повагою й усіма почуттями, належними синові, вашим покірним та ін.

Граф де Жеркур

Бастіа, 10 жовтня 17…

Лист 112

Від пані де Розмонд до президентші де Турвель

(Написаний під диктування)

Тільки зараз, красуне моя, отримала я вашого листа від 11-го,[68] сповненого ніжних докорів. Признайтеся, вам хотілося б докорити мені сильніше, і якби ви не згадали, що ви моя дочка, то полаяли б мене по-справжньому. Але як це було б несправедливо! Якщо я відкладала листа з дня на день, то лише тому, що хотіла і сподівалася відповісти вам власноручно; проте, як ви самі можете переконатись, я й тепер змушена користуватися для цього послугами моєї камеристки. Злощасний ревматизм здолав мене: цього разу він забрався в мою праву руку, і я нині – цілковита каліка. Ось що означає для вас, юної та свіжої, мати другом стару! Доводиться страждати від її недуг.

Як тільки болі дадуть мені передих, я даю собі слово докладно поговорити з вами. Поки ж знайте тільки, що я отримала обидва ваші листи, що вони лише збільшили, якби це було можливо, мої ніжні почуття до вас і що я ніколи не перестану найхутчіше входити в усе, що стосується вас.

Племінник мій теж не зовсім здоровий, але нічого скільки-небудь небезпечного в нього немає, і турбуватись із цього приводу не доводиться. Це зовсім легке нездужання, і, на мій погляд, воно більше відбивається на його настрої, ніж на здоров’ї. Ми його майже зовсім не бачимо. Його відчуженість і ваш від’їзд не роблять наше маленьке товариство веселішим. Особливо ж не вистачає вас малій Воланж: вона весь день так позіхає, що ось-ось проковтне свої кулачки. А останніми днями вона робить нам честь поринати після обіду в глибокий сон.

Прощавайте, красуне моя дорога. Я незмінно залишаюся вашим люблячим другом, вашою мамою, навіть сестрою, якби називатися так дозволяв мені мій вік. Словом, я прив’язана до вас найніжнішими почуттями.

Підписано Аделаїдою за пані де Розмонд.

Із замку ***, 14 жовтня 17…

Лист 113

Від маркізи де Мертей до віконта де Вальмона

Вважаю себе зобов’язаним попередити вас, віконте, що в Парижі вами вже починають цікавитися, що вашу відсутність помічено і про причину її вже здогадались. Учора я була на дуже багатолюдній званій вечері, і там цілком певно говорилося, що в селі вас затримує романтична нещасна любов; негайно ж на обличчях усіх чоловіків, які заздрять вашим успіхам, і всіх покинутих вами жінок відбилася радість. Послухайтеся моєї поради – не давайте утвердитися цим небезпечним чуткам і негайно приїжджайте, щоб своєю присутністю припинити їх.

Подумайте, якщо хоч раз буде порушено уявлення, що перед вами не можна встояти, ви незабаром побачите, що вам і дійсно почнуть набагато успішніше чинити опір, що суперники ваші теж втратять повагу до вас і наберуться сміливості для боротьби з вами, бо хто з них не уявляє, що він уже в усякому разі сильніший за доброчесність? Особливо ж подумайте гарненько, що безліч жінок, зв’язком із якими ви вихвалялися, але яких насправді не мали, прагнутимуть розвіяти оману товариства на свій рахунок, а інші зроблять усе, щоб його обдурити. Словом, будьте вже готові до того, що вас, можливо, почнуть так само недооцінювати, як досі переоцінювали.

Повертайтеся ж, віконте, не жертвуйте своєю славою дитячому капризу. З малою Воланж ви зробили все, як ми хотіли, а щодо вашої президентші, то вже, звичайно, залишаючись за десять льє від неї, ви її з голови не викинете. Чи, бува, не вважаєте ви, що вона кинеться за вами? Можливо, вона і думати про вас забула, а якщо і згадує, то лише для того, щоб порадіти вашому приниженню. Тут же принаймні ви зможете знайти нагоду із блиском виявити себе, чого вельми потребуєте. А якби ви стали чинити опір у бажанні продовжувати свою безглузду пригоду, то не бачу, чим повернення може вам зашкодити… – навіть навпаки.

Дійсно, якщо ваша президентша обожнює вас, про що ви мені так багато говорили, але що так мало доводили, – єдиною її втіхою, єдиною радістю має бути нині можливість розмовляти про вас, знати, що ви робите, що говорите, що думаєте, знати, зрештою, про вас усе до найменших подробиць. Усі ці дурниці набувають ваги через поневіряння, що їх зазнаєш. Це крихітки хліба, що впали з панського столу: той