Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
ПІЛОТ (страшенно радий): О, спасибі! (супроводжуючим) Перекладіть йому, що я дуже радий! (напружується) Іц… іц… мост., точно — мост! — во! мост! — мост кайнд оф ю! Во, пам’ятаю! (страшенно гордий собою; тисне руку Елмсу, той теж сяє) Спа-си-бі! Гуд… во! гуд лак! Во! Удачі!
Елмс, помахавши на прощання рукою, йде до освинцьованого БТРа.
ПІЛОТ (сяючи, притримує супроводжуючого): Ні, ви таки гляньте! (запускає руку в кабіну; з гордістю) Яка колекція! (дістає щось подібне до альбома для марок, з купою прозорих кишеньок, у них стирчать упаковки таблеток) Гляньте, скільки назбирав! (гортає його, любовно встромляє у вільну кишеньку нове надбання, милується) Але така красива — перша! Імпортна! Вітька-штурман з «двадцятки» (показує на вертоліт з номером «20» віддалік) — Вітька застрелиться! У нього такої нема!
ЕЛМС (залазить у БТР — супроводжуючому, трохи соромлячись): Е-е… Знаєте, після польоту воно якось дискомфортно… (торкається свого волосся) Його б підстригти… Так тут же ніде…
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Та що ви! Без проблем! У Чорнобилі є перукарня!
Під ганком перукарні в Чорнобилі тупцює злий супроводжуючий. Сердито відкидає недопалок убік — на чималу купу таких же.
ЙОГО НАПАРНИК (підходить): Ну?
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ (розлючено): Що «ну»?! Русалка бісова! Приворожила! (з розпачливою веселістю) Він тепер, бачте, не хоче з Чорнобиля їхати! Що ж нам, тут тепер залишатись?
Сергій спить на білосніжній подушці. Осміхнувшись чомусь гарному, прокидається. Дивиться на годинник — 6.00.
СЕРГІЙ (весело сам собі командує): Р-ррота — падйом!
І потягається солодко — це не військовий табір!
Поряд одразу виникає… лікар!
ЛІКАР: Молодий чоловіче, ви проспали 36 годин.
СЕРГІЙ: Не може бути!!
ЛІКАР: Що ви пили?
СЕРГІЙ (здивовано): Нічого.
ЛІКАР (з цікавістю): Хм. А що кололи?
СЕРГІЙ (ще більш здивовано): Теж нічого.
ЛІКАР (оглядаючи його, упевнено): Ну, дихлофосом ви не дихали… Мені просто професійно цікаво. Такого сну, як у вас, я ще ніколи не бачив…
СЕРГІЙ: Ну, тепер побачили. Чудесно виспався! (відкидає ковдру вставати, оглядається) Е, а де це я?
За спиною у лікаря стоїть міліціонер: невисокий натоптаний брюнет, над-акуратно причесаний — волосинка до волосинки.
МІЛІЦІОНЕР (з притиском): Ви — не «виспались». Ви — проспались, молодий чоловіче…
Сергій обводить поглядом приміщення, в якому на білосніжних постелях спочивають скуйовджені особи чоловічої статі…
СЕРГІЙ: Та я тверезий, як скло!
МІЛІЦІОНЕР: Ще б! Півтори доби сну!
ЛІКАР: Відносно тверезості — ми тут це від кожного чуємо.
СЕРГІЙ: Та я не пив зовсім! Які 36 годин сну! Я тільки-но приліг! (осікається, розгублено) Де? (намагається згадати) Де ж я приліг? Ну, не має значення… Я третій день як з Чорнобиля! Листи розносив, помився — вода нарешті пішла — потім вийшов… Куди ж я вийшов..? Тільки розслабився…
ЛІКАР: М-м… Як лікар, я б вам не радив розслаблятись у такий спосіб… До втрати пам’яті.
МІЛІЦІОНЕР: Громадянин, ми зараз оформимо протокол, ви заплатите за обслуговування — і ви вільні.
СЕРГІЙ: Яке обслуговування? Який протокол?
МІЛІЦІОНЕР (киває на білосніжне простирадло, вказує гордо на лікаря, на себе): Комплексний сервіс! Півтори доби… Наша установа на самоокупності, ви ж знаєте…
СЕРГІЙ: Який витверезник?! Та я тверезісінький! Кошлаті особи на ліжках поруч теж попросипались: «І я! І я! І я теж!»
МІЛІЦІОНЕР (особам): Ану цить! (ті вмить стихають)
СЕРГІЙ: Спокійно. Зараз розберемось. Тільки дайте в туалет сходити. Куди?
МІЛІЦІОНЕР (киває головою): По коридору, перші двері праворуч.
Лікар і міліціонер дивляться вслід Сергію.
ЛІКАР: Скільки працюю — такого похмілля не бачив. Що ж він приймав? Просто цікаво… А доза?
СЕРГІЙ (повертає голову, з гордістю переможця):
Доза — 25 рентген!
МІЛІЦІОНЕР: Нахапався… То він
