Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
МІЛІЦІОНЕР: їм усім капець!
ЛІКАР (думає про своє): Та несхоже…
МІЛІЦІОНЕР (стурбовано): А що це він там затих? ЛІКАР: Тільки не на моєму чергуванні!
Міліціонер швидко йде коридором, енергійно стискаючи в руці чорний гумовий бублик-еспандер, — заходить у туалет… Прожогом вискакує.
МІЛІЦІОНЕР: Він спить!!
Жерці науки(Вставний епізод 6[32])
На етикетці напис: «Радій хлорид». Над ним — зображення жовто-чорних «лопатей вентилятора» (знак «РАДІОАКТИВНІСТЬ!»), під ним — «череп і кістки» («ОТРУТА!»).
Усе це багатство інформації знаходиться на маленькій пробірці з прозорим розчином. Поруч — точнісінько така ж пробірка.
На тлі великих світлих вікон лабораторії — двоє вчених беруть у руки пробірки з наклейками «ОТРУТА» і «РАДІОАКТИВНІСТЬ», — і підносять їх перед собою:
— Sante![33]
— Так-так! «За здоров'я!»
— … майбутніх поколінь!
Посміхаються. Покаються пробірками. П'ють. Кривляться.
— Гірке…
— НАУКА ВИМАГАЄ ЖЕРТВ.
— ЖЕРЦІВ…
— Ну, тоді вже — «питців»… Давай, до дна!
— За чистоту експерименту! До дна!
— Cheersl «Звеселімося», як кажуть англійці!
Допивають вміст пробірок.
Це дослідники Шлундт і Фаїла повторюють дослід Сейла.
…Звичайний дитячий нічний горщик. Що в ньому незвичайного, так це жовто-чорний знак «РАДІОАКТИВНІСТЬ!» на його боці. І ще те, що стоїть він на невисокій підставці-табуретці, обтягненій товстим поліетиленом. Інакше бородатому дяді-вченому, що сидить на ньому, було б зовсім складно користуватись горщиком за призначенням.
У лабораторному журналі, в розграфленій таблиці заповнюються стовпчики — дата, час, вага виділеного калу…
…Інший дослідник мочиться в колбу.
У лабораторному журналі фіксується дата, час, об'єм виділеної сечі.
Скляною піпеткою з гумовою грушкою нагорі — відбирають з колби пробу…
В спеціальних пічках випарюють одну пробу, висушують іншу…
Поміщають проби в масивні металеві циліндри, від яких йдуть різнокольорові проводи. Закривають товсті дверцята.
Йде рахунок «імпульсів» — числа радіоактивних розпадів у пробах, що знаходяться в циліндрах-лічильниках.
У журналі заповнюються графи «Радіоактивність проб».
Відповідні числа перемножують на загальний об'єм сечі та вагу калу. Ці цифри додають і вносять у наступний стовпчик — «Виведена радіоактивність».
Віднімають це число від тієї кількості, яку вони випили, записують до стовпчика «Радіоактивність, що залишилась в організмі».
За даними з лабораторного журналу будують графік, що показує зміну вмісту радіації в організмі з часом. На ньому з'являються точки — послідовно, одна за одною, — на все меншій і меншій висоті: кількість радіації в організмі зменшується…
Аналізуються нові й нові проби… Ростуть, видовжуються стовпчики чисел у лабораторному журналі.
Слідом за точками просувається вперед згладжуюча їх лінія: вона спочатку знижується круто, а потім все пологіше й пологіше…
ЗА ЧОТИРИ ДОБИ ОРГАНІЗМ
ВИВІВ 91 % РАДІЮ.
ДОСЛІДНИКИ ПЕРЕНЕСЛИ
ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ В ЛЕГКІЙ ФОРМІ.
Новела шоста
ЛІКАРНЯ
«Ось тут сиділи з вами хлопці,
