Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
Поглядає в бік вагончика. Перед ним іде жваве обговорення, що ж робити з кореспондентом іноземної преси далі.
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Ось ваш персональний транспорт. Це тільки для найважливіших візитерів…
Під лісосмугою стоїть величезний БТР, — бронетранспортер БТР-60ПБ, — за обрисами схожий на броник-БРДМ, але в кілька разів більший за нього: восьмиколісний, чотирьохвісний, розрахований аж на 10 озброєних вояків… А цей до того ж іще й повністю освинцьований, обгорнутий зовні товстими сірими пластинами свинцю. Навіть для зони — рідкісна потвора…
Елмс залазить досередини, за ним — супроводжуючий.
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ (продовжує): Ми вам покажемо тут все, як воно є…
ЕЛМС (дивиться в бічний триплекс): Я ж нічого не бачу! Все закрито свинцем!
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Це для захисту. Для вашої особистої безпеки…
Глухий стуку броню — «Вилазь! Вилазьте! Летимо!»
Вертоліт підлітає до реактора.
Вже видно пролом.
ЕЛМС: Бог мій! Таке відносно невелике руйнування! Всього лише частини будівлі… Після tornado… смерчів, тобто — я бачив набагато більш жахливі, масштабніші traces… сліди… руйнування А тут — всього-навсього одна будівля, один вибух, одна пожежа — і вся планета… як ви кажете? ага, «на вухах»… Планета на вухах, мене з відпустки зривають… Пілот, ми можемо підлетіти ближче?
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Тільки не знімати!
ЕЛМС: Пам’ятаю…
ПІЛОТ (Елмсу): Ви дійсно цього хочете? You sure?
ЕЛМС: Так, офіцер. Не бійтеся.
ПІЛОТ (перед тим, як натискати на важіль, повертає голову до Елмса): Ви смілива людина.
П’ЄР ЕЛМС: А ви що, не літаєте так близько?
ПІЛОТ (виконує маневр): Чому? Літав. Прямо над проломом. Мішки туди скидали…
П’ЄР ЕЛМС: О-о! Один раз?
ПІЛОТ: Та разів, мабуть зі сто. Я не рахував. На землі точно лічать.
Вертоліт починає по колу, з все меншим радіусом — облітати вигорілий 4-й реактор… Елмс хапається за фотоапарат.
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Не знімати!
Елмс, чортихнувшись, з досадою відкладає камеру вбік.
Зруйнована будівля, купи мотлоху поряд — і море маленьких людських фігурок на землі.
ЕЛМС: А де ж японські роботи?
Зненацька — зовсім близько! — на дах 3-го енергоблоку вискакують лицарі в чудернацькій шкіряно-свинцевій амуніції, гарячково метушаться на даху з лопатами й носилками…
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ (обличчя перекошується; відразу ж вказує рукою вбік; солодким голосом професійного гіда): Дивіться! Он місто Прип’ять…
Видно порожнє місто Прип’ять за кілометр з чимось від руїни.
ЕЛМС: А туди… можна?
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Та можна. Тільки не знімати! (оглядається, чи військовослужбовці ще на даху, і махає пілоту за спиною Елмса: «Лети! Лети геть звідси!»)
Вертоліт пролітає над Прип’яттю…
…і на обличчі Елмса вперше з’являється переляк. Справжній, відвертий переляк. Страх не за себе — за всіх нас… Внизу звичайне — ні, надзвичайно красиве! — місто… Білі високі будинки, прямі вулиці, парки, школи… Тільки воно зовсім мертве. Безлюдне. Пусте. Як після нейтронного бомбардування. Білі простирадла та різноколірні пелюшки на балконах покинуто погойдуються під вітром…
Брудно-зеленим тарганом рухається щось внизу по землі.
Це броньована машина радіаційної розвідки об’їздить Прип’ять за своїм маршрутом…
Вертоліт робить коло над Прип’яттю — і завертає назад, на місто Чорнобиль.
Летить над зеленим сосновим лісом, над асфальтовою трасою, яку перетинає широка смуга рудого, безживного лісу, що тягнеться від АЕС, її колишнього 4-го енергоблоку — на захід.
По просіці мертвого Рудого Лісу вправно й швидко несеться брудно-зелений прямокутник — броник радіаційної розвідки…
ГОЛОС СУПРОВОДЖУЮЧОГО: Тільки не знімати!
…Сергій, висунувшись з люка і видивляючись маршрут, — спідлоба позирає на вертоліт, що пролітає навскоси над просікою…
Вертоліт стоїть на польовому аеродромі, його лопаті ще обертаються, сповільнюючись…
ЕЛМС (пілоту): Дякую, офіцере. Можна вам презентувати? Найновітніший засіб від радіації… (дістає упаковку таблеток)
