Химера - Михайло Савович Масютко

— А що ж з вами робити, якщо до вас комуністична свідомість не пристає.

— Товаришу Кабанець! Покладіть нам осюди на стіл свій партквиток, — категорично наказав товариш Жеребець.

— А дзуськи ви не хотіли? Ви мені його не давали, ви в мене його й не заберете!

— Товаришу Кабанець! — втрутився Бугай. — Ви не маленький хлопчик, мусите розуміти. Вам треба здати нам свій партквиток, позаяк ви вже не член партії.

— Як то не член? Я, може, член ще більший за тебе!

— Ви порушили всі межі партійної дисципліни. Чому ви вилізли на трибуну і стояли мовчки на сміх людям?

— А що мені було робити, коли я забув доповідь у старих штанях?

— То чого ж ви вилізли на трибуну, коли не мали при собі тексту доповіді? — спитав Кабанця товариш Цап.

— Бо я надіявся пригадати, що там було написано.

— Чуєте? — втрутився товариш Кобрін. — Він до того ще й робив спробу виступити без перевіреного тексту. Це подвійна провина.

— А вам відомо, товаришу Кабанець, що у нас ніхто не має права виступати за наперед неперевіреним текстом?

— допитувався Жеребець.

— Відомо. У мене текст був, тільки його не було на той час при мені. Я його два рази прочитав перед тим, як іти на збори.

— Ну це ще півбіди — забув доповідь, не знав, що говорити. А чого ж ви потім, коли вас посадили на своє місце, зірвалися, стягли з трибуни товариша Горобця, вискочили на трибуну й знову мовчали? — вияснював Жеребець.

— Він зірвав глибоко наукову доповідь товариша Горобця.

— висував звинувачення Кобрін, — перетворив її на сміх, спаплюжив нас усіх і всю нашу партію.

— Бо саме тоді я пригадав, що було написано в доповіді, а доки добіг до трибуни, то знову забув.

— Клади партквиток на стіл, — сказав Жеребець.

— Не покладу. Я з ним зрісся. Я лучче дам собі вухо відрізати, ніж віддам партквиток.

— Товариші! — заговорив товариш Баранець. — Нам треба подумати над цим питанням. Перед нами людина, віддана душею і тілом нашій партії. Ну оступився. З ким не може трапитися таке?

Кожен може забути доповідь, поспішаючи на збори. Так хіба за це так зразу треба з партії викидати? Куди ми його штовхнемо, забравши в нього партквиток? В обійми наших класових ворогів?

— Ви думаєте, що ви говорите? — заперечив йому Гадюкін. — Це розпорядження самого товариша Волкова. Якщо ми в Кабанця не заберемо партквитка сьогодні, то завтра ми всі покладемо свої партквитки на стіл.

— Хай буде розпорядження хоч і самого Зверева, а я вам партквитка не дам! — вигукнув Кабанець. — Ось вам, а не партквиток! — Кабанець скрутив дулю і поводив нею перед членами партбюро.

— Здаси! — цмокнувши губами, сказав Гадюкін. — Ось зараз викличу двох хлопців з наручниками — і здаси.

— У гробу я вас усіх бачив у білих тапочках! — вигукнув Кабанець і кинувся до дверей.

— Держи його! — крикнув Гадюкін до Кнура.

Кнур наздогнав Кабанця за дверима. Він ухопив його за комір і потяг до себе, та Кабанець вчепився руками за одвірки, вивернувся і вперся ногами в поріг. Допомагати Кнуру кинувся Гадюкін. Вони обоє ухопили Кабанця за руки і викрутили їх.

— Рятуйте, хто в Бога вірує! — залементував Кабанець.

Бугай і Жеребець спішно почали зачиняти вікна, бо вже перехожі на вулиці спинялися.

А тим часом Кабанець був уже в кабінеті. Кнур тримав його руки, а Гадюкін долонями затуляв йому рота.

— Потримай йому рота, доки я з портфеля кляпа витягну.

— наказав Гадюкін Бугаю.

— Та хтозна, як його тримати. Ще вкусе за пальця, — відмовлявся той.

— Ой які ж ми обережні, — злісно блиснувши очима, сказав Гадюкін. — А забув настанову Ілліча-кожен комуніст мусить бути чекістом?

— Ось я йому затулю рота, — підбіг Кобрін. Доки Гадюкін передавав Кобріну Кабанцевого рота, він крутнув головою і ще раз спромігся закричати:

— Рятуйте, хто в Бога ві…!

— Який з нього партієць, як він до Бога звертається? — говорив Гадюкін, витягаючи з портфеля кляпа.

Саме у цей час до кабінету вскочило двоє сержантів із синіми кантами на погонах. Вони хвацько відрапортували Гадюкіну, що прибули за його викликом.

— Надіньте каблучки цьому суб’єкту, затуліть йому рота.

— наказував Гадюкін, простягаючи їм кляпа, — і витрусіть у нього партквиток.

— Слушаюсь! — в один голос вигукнули обидва сержанти. Один підбіг, вхопив із рук Гадюкіна кляпа, а другий забрязкав блискучими кайданками.

За якусь хвилину партквиток Кабанця лежав на столі.

— Ну ось, — звернувся Гадюкін до Кабанця, — з партії ти уже вилетів. А за хуліганство і на зборах, і тут оформимо на тебе справу в суд.

— Тут не тільки хуліганство треба оформляти, — доповнював Гадюкіна Кобрін, — тут наявна антирадянська діяльність — зрив доповіли на зборах, образа партійних діячів. Він же ж нам усім дулі показував. Це ж вчинення особливо небезпечних антидержавних злочинів, спрямованих на підрив радянської влади — стаття шістдесят друга кримінального кодексу української ересер[2].

— Маєш рацію, товаришу Кобрін, — погоджувався Гадюкін, — так буде ще краще. Безперечно дії його підпадають під цю статтю. Тут не лише зрив доповіді, тут зрив усіх