Химера - Михайло Савович Масютко

Вже пройшло хвилин сім, а від Кабанця ні слова, ні півслова.

— Що з ним робити? — пошепки спитав Цап товариша Жеребця, що сидів поруч з ним.

— Якщо за дві хвилини не почне говорити, то стягнемо його з трибуни, — так же пошепки відповів Жеребець.

— А як його стягнеш?

— Та ось попросимо товариша Кнура, він це зробить ловко.

У залі вже ніхто не гомонів і не пирхав сміхом. Всі дивилися на мовчазного Кабанця — їх розбирала цікавість: що буде далі?

Пройшло ще дві хвилини. До Кабанця підійшов Кнур.

— Або починай промову, або злазь з трибуни, — пошепки сказав він, хоч передні ряди почули ці слова.

А Кабанець стояв так, наче й не до нього було сказано. Він далі дивився на людей, на задні лавки.

Кнур зайшов ззаду, обхопив Кабанця руками за поперек і смикнув до себе, та Кабанець вхопився за край трибуни, і Кнур потяг разом з Кабанцем і трибуну.

У залі залунав сміх, здійнявся галас. Товариш Цап гукнув до себе Кнура.

— Так не годиться, — сказав він Кнуреві.

— Я зараз покличу своїх хлопців, вони вмить справляться з ним, — відповів Кнур і кинувся у бічні двері.

Зала то вщухала, то знову шуміла, а товариш Кабанець, відтягнутий разом з трибуною трохи набік, продовжував стояти, мовчати й дивитися на людей.

Та незабаром повернувся Кнур з двома міліціонерами. Міліціонери підійшли до Кабанця й схопили його один за праву, другий за ліву руку. Кабанець ойкнув від болю і позадкував від трибуни в обіймах міліціонерів.

— Що з ним робити? — спитав у Цапа Кнур.

— Що з ним робити? — спитав Цап у Жеребця.

— Що з ним робити? — спитав Жеребець у Бугая.

— Його треба посадити на його місце в президії, позаяк він ще не позбавлений своїх повноважень, — сказав товариш Бугай.

Кабанець слухняно підкорився і зайняв своє місце в президії.

— Слово надається товаришу Горобцю, — оголосив голова президії товариш Цап.

Горобець поспішно вийшов з рядів президії, зайшов на трибуну і відразу заговорив:

— Товариші! Ми мусимо боротися за виконання й перевиконання плану. Прикладати всі свої зусилля й можливості до цього.

Нам треба ще ширше розгортати соцзмагання, брати на себе ще більше соцзобов’язань.

Нам треба виконати й перевиконати план третього кварталу, щоб легше було розпочати, виконати й перевиконати план четвертого кварталу. Якщо ми виконаємо й перевиконаємо план четвертого кварталу, це означатиме, що ми виконаємо й перевиконаємо річний план. Навіщо треба перевиконувати річний план? Коли ми перевиконаємо план четвертого року п’ятирічки, то це означатиме, що ми легше й швидше зможемо виконати й перевиконати план п’ятого року п’ятирічки, тобто план усієї п’ятирічки. А якщо ми перевиконаємо план цієї п’ятирічки, то нам легше буде розпочинати виконання плану наступної п’ятирічки. Навіщо, хтось спитає, нам треба перевиконувати всі плани всіх наших п’ятирічок? Це ясно всім. Щоб іти вперед. Вперед до світлого майбутнього, до комунізму.

— А що таке комунізм? — почувся голос з середніх рядів зали.

Голова президії постукав олівцем по графину, встав і сказав:

— Товариші! Закликаємо до порядку. Нагадую, що питання можна задавати тільки в письмовій формі із зазначенням свого прізвища, ім’я, по-батькові, місця праці та домашньою адресою. Якщо такого зазначення не буде, питання вважатиметься недійсним.

— Продовжуйте, товаришу Горобець.

— Позаяк питання уже поступило, а питання це важливе, — заговорив Горобець, — то я дозволю собі відступити від порядку і відповісти на нього. Тим паче, що ми всі чули, що питання це задав товариш Лушпайка, якого ми всі знаємо. Так ось, товаришу Лушпайка, мені соромно за вас. Ви питаєте, що таке комунізм тоді, коли ми вже сьомий десяток років будуємо його. Що таке комунізм — тепер знають не те що піонери, а й жовтенята. А якщо ви забули, я вам нагадаю. Наш вождь, вождь усього світового пролетаріяту, засновник нашої комуністичної партії, творець нашої держави, геніяльний продовжувач ідей Маркса — Енгельса— Володимир Ілліч Лєнін докладно і вичерпно роз’яснив нам, що таке комунізм. Комунізм — сказав Володимир Ілліч, — це радянська влада плюс електрифікація.

Може, комусь прийде в голову думка: радянська влада у нас є, електрифікація у нас є, а чому нема комунізму? Роз’яснюю, що хоч електрифікація у нас є, та вона ще не суцільна. Отам, у тундрі, де живуть у шкіряних шатрах ті, що пасуть олені, й дуже швидко пересуваються з місця на місце на собаках, у них ще нема електрифікації, а нам треба, щоб електрифікація була повсюдно. Радянська влада у нас є, та вона ще не повністю опанувала людську свідомість. У нас ще є випадки: як не там, то там десь, дивись, і прорветься буржуазна ідеологія, що ніяк не відповідає комуністичним ідеалам. Нам треба, щоб усі люди були перейняті комуністичним духом, тоді це буде справжня радянська влада.

— А коли буде комунізм? — вирвалося з зали. Товариш Цап знову постукав олівцем по графину і нагадав, що питання можна задавати тільки в письмовій формі.

— Нічого, — сказав Горобець, — я відповім і на це питання, його задав товариш Цвіркун. Коли буде комунізм? Це питання дуже складне і проблематичне. На нього відповідав ще товариш Лєнін. Володимир Ілліч казав, що комунізм наступить через п’ятнадцять років. І він, товариші, беззастережно наступив би, якби будівництво комунізму відбувалося під геніяльним керівництвом Ілліча. Проте, як вам відомо, Володимир Ілліч помер, не завершивши розпочатої справи. Кермо будівництва комунізму перейшло у руки Йосипа Віссаріоновича Сталіна. Товариш Сталін казав, що комунізм буде побудовано не за п’ятнадцять років, а за сорок п’ять. Якраз з дня революції по день смерти Сталіна минуло сорок п’ять років. Йосипу Віссаріоновичу не вдалося побудувати комунізм через