Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско - Шодерло де Лакло
Узагалі ж цю маленьку хитрість цілком виправдовує недовіра вашої матінки до вас і її суворе поводження з вами. До того ж це єдиний спосіб отримувати і надалі листи Дансені та передавати йому ваші. Всякі інші способи були б дійсно вкрай небезпечні й могли б безповоротно погубити вас обох. Обережність і дружні почуття до вас не дозволяють мені користуватися ними надалі.
Якщо вже ми матимемо ключ, нам залишиться тільки вжити деяких заходів проти скрипу дверей і ключа в замку, але це справа проста. Під тією ж шафою, куди я ховав для вас папір, ви знайдете склянку з мастилом і пір’їну. Іноді ви заходите до себе в кімнату в такі години, коли буваєте там самісінька; потрібно скористатися цим і змастити замок та завіси. Тільки потурбуйтеся про те, щоб не наробити плям, які можуть вас видати. Слід також діждатися настання ночі, бо якщо все буде зроблено з належною обачністю, на яку ви цілком здатні, вранці вже ніхто нічого не помітить.
Якщо ж усе це буде помічено, кажіть, не вагаючись, що зробив це натирач підлог замку. В цьому разі потрібно буде точно вказати час і навіть передати вашу з ним розмову – наприклад, сказати, що він хотів уберегти від іржі замки, якими не користуються. Ви самі розумієте, що було б неправдоподібно, якби все це робилось у вашій присутності, а ви б не запитали, в чому річ. Адже якраз найменші подробиці сприяють правдоподібності, а правдоподібність охороняє брехню від неприємних наслідків, оскільки не викликає ніякої потреби що-небудь перевіряти.
Після того, як ви прочитаєте цього листа, прошу вас перечитати його і навіть обдумати. Передусім потрібно добре знати те, що збираєшся добре зробити, а потім для того, аби переконатися, що я нічого не упустив. Незвиклий хитрувати у своїх особистих інтересах, я не маю в таких справах великого досвіду. І потрібні були щонайменше моя палка приязнь до Дансені та співчуття, яке ви в мене викликаєте, щоб я наважився користуватися такими засобами, хоч якими б безневинними вони були. Мені ненависне все, що нагадує обман, такий уже в мене характер… Але нещастя ваші до того стривожили мене, що я все зроблю для того, щоб їх полегшити.
Ви добре розумієте, що коли вже між нами встановиться можливість постійного спілкування, мені набагато легше буде влаштувати вам із Дансені побачення, якого він так домагається. Одначе поки що ви його про все це не повідомляйте. Він тільки стане нетерплячішим, а тим часом можливість задовольнити його нетерпіння все ж іще не настала. На мою думку, ви мусите не дратувати його, а заспокоювати. Покладаюся в цьому відношенні на вашу душевну тонкість. Прощавайте, моя чарівна підопічна, бо я тепер ніби ваш опікун. Полюбіть хоч трохи свого опікуна, а головне, будьте йому слухняні, – і ви від цього лише виграєте. Я піклуюся про ваше щастя і, вірте мені, знайду в цих турботах і своє.
Із ***, 24 вересня 17…
Лист 85
Від маркізи де Мертей до віконта де Вальмона
Нарешті ви заспокоїтесь, а головне – віддасте мені належне. Слухайте ж і не порівнюйте мене з іншими жінками. Я довела до кінця свою пригоду з Преваном. До кінця! – чи розумієте ви, що це означає? Тепер ви зможете розсудити, хто ж із нас – він чи я – має право хвалитися. Розповідь про це буде не така забавна, як сама історія. Але було б навіть несправедливо, якби ви, який тільки міркував – вдало чи невдало – про все це, мали таку ж приємність, як я, що віддала цій справі стільки часу і старань.
Втім, якщо ви задумали яку-небудь велику справу, якщо ви маєте намір здійснити який-небудь задум, при якому ви мали б підстави побоюватися цього суперника, приїздіть. Він залишив вам відкритим поле битви, в усякому разі, на деякий час. А може, він ніколи й не оклигає від удару, якого я йому завдала.
Як поталанило, що ви маєте такого друга, як я! Я для вас добра фея. Ви нудите світом далеко від красуні, що спокусила вас, – я вимовляю одне слово, і ось ви вже біля неї. Ви хочете помститися жінці, яка вам шкодить, – я вказую, куди завдати удару, і віддаю її цілковито на вашу волю. Нарешті, коли вам треба видалити з поля бою небезпечного суперника, ви волаєте до мене ж таки, і я зглянулася. Справді, якщо ви не дякуєте мені все своє життя, значить, вам чужа вдячність. Але повертаюся до своєї пригоди і розповім про неї з самого початку.
Побачення, призначене так голосно при виході з Опери,[47] було прийняте. Преван з’явився, й коли маршальша люб’язно сказала йому, що вона дуже рада бачити його двічі підряд у свої приймальні дні, він не забув відповісти, що з вівторка він тільки те й робив, що перетасовував години своїх візитів, аби звільнити собі сьогоднішній вечір. Хто має вуха, хай слуха! Оскільки мені хотілося з повною точністю знати, чи є саме я об’єктом цієї втішної ретельності, я вирішила змусити нового поклонника зробити вибір між мною та його головною пристрастю і заявила, що не гратиму. І дійсно, він, зі свого боку, знайшов тисячі приводів, аби теж не грати, і, таким чином, першу перемогу отримано було мною над ландскнехтом.[48]
Для розмови я заволоділа єпископом ***ським. Вибір мій зупинився на ньому через близькість його до героя дня, якому я всіляко прагнула полегшити можливість підійти до мене. Мені також дуже зручно було мати шанованого всіма свідка, який у разі потреби міг би надати свідчення про мою поведінку та розмови. Все влаштувалося чудово. Після перших невиразних і звичайних фраз Преван незабаром оволодів розмовою і почав надавати їй то одного, то іншого тону, шукаючи того, який би мені сподобався. Я відмовилася від почуттєвого тону, заявивши, що не вірю в почуття, і серйозністю своєю стримала його веселість, яка здалася мені спершу занадто легковажною. Тоді він удався до
