Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско - Шодерло де Лакло

Лист 87

Від маркізи де Мертей до пані де Воланж

Пишу вам, перебуваючи в ліжку, мій дорогий, добрий друже. Сталася вкрай неприємна і абсолютно непередбачена подія, яка потрясла й засмутила мене так, що я захворіла. Зрозуміло, собі мені докорити ні в чому, але жінці, звиклій дотримувати пристойну своїй статі скромність, завжди так неприємно привертати до себе увагу товариства, що я віддала б усе на світі за те, щоб уникнути цієї злощасної події. Не знаю, можливо, врешті-решт прийму рішення поїхати в село і жити там, поки про неї забудуть. Ось що сталося.

Я познайомилась у маршальші де *** з таким собі паном де Преваном, про якого ви, напевно, чули, та й я знала про нього з чуток. Але, зустрівши його в цьому домі, я, здається мені, мала підстави вважати його таким, що належить до гарного товариства. Зовнішність у нього доволі приємна, і він мені здався недурним. Випадково, не бажаючи брати участі у грі, я опинилась єдиною жінкою між ним і єпископом ***ським, тоді як усі інші зайняті були ландскнехтом. Ми розмовляли втрьох до вечері. За столом мова зайшла про одну нову п’єсу; він скористався цим і запропонував маршальші свою ложу – вона погодилась, і ми умовилися, що я теж там буду. Виставу призначено було на минулий понеділок у Французькому театрі. Оскільки маршальша вечеряла в мене після театру, я запросила цього пана скласти нам компанію, і він приїхав. Через день він з’явився до мене з візитом, під час якого велася звичайна розмова і нічого примітного не сталося. Наступного дня він знову з’явився, до того ж уранці, що видалося мені дещо вільним, але я вважала, що краще буде, якщо я дам йому це зрозуміти не холодним прийомом, а виявлю яку-небудь офіційну люб’язність і тим самим покажу, що ми ще не такі близько знайомі, як йому здається. З цією метою я того ж дня послала йому сухе й дуже церемонне запрошення на вечерю, яку призначено було в мене на позавчора. За ввесь вечір я і чотирьох разів до нього не звернулася, він же, зі свого боку, відкланявся, тільки-но закінчилася гра, в якій він брав участь. Погодьтеся, що все це щонайменшою мірою не схоже на зав’язку любовної пригоди. По закінченні партій ми пограли ще трохи в маседуан, який тривав майже до другої години, і нарешті я лягла.

Після відходу моїх служниць я ще з півгодини нудилася без сну, як раптом почула у своїй спальні шум. Перелякана, я відкинула завісу ліжка й побачила, як із дверей мого будуара з’являється якийсь чоловік. Я пронизливо закричала і тут же, при світлі нічника, побачила цього пана де Превана, який із неймовірним нахабством сказав, щоб я не тривожилася, що він зараз пояснить мені свою загадкову появу і благає мене не здіймати галасу. З цими словами він запалив свічку. Я була така вражена, що і слова не могла вимовити. Але не встиг він сказати і двох фраз, як я зрозуміла, що являє собою ця горезвісна загадка, і, як ви можете повірити, єдиною моєю відповіддю було схопитися за дзвінок.

На моє абсолютно виняткове щастя, вся прислуга перебувала в гостях у однієї з моїх покоївок – ніхто ще не лягав. Моя покоївка, підходячи до дверей, почула, що я з кимось дуже запально говорю, злякалась і покликала всіх на допомогу. Можете собі уявити, який вийшов скандал! Люди мої розлютились. Один лакей ледве не вбив Превана. Признаюся, я тоді зраділа, що в мене виявилося багато захисників. Але тепер, розміркувавши, я вважала за краще б, аби прийшла тільки одна покоївка. Її цілком вистачало б, і я, можливо, уникнула б розголосу цієї події, мені надзвичайно неприємної.

Замість цього шум розбудив сусідів; люди мої почали всюди базікати, і з учорашнього дня ввесь Париж тільки про це і пліткує. Пан де Преван сидить під арештом за наказом командира своєї частини, який виявив таку увагу, що приїхав до мене просити, як він висловився, вибачення.

Арешт цей викличе ще більше балачок, але я не могла домогтися його скасування. Місто і двір – усі з’явилися до мене, але я нікого не могла прийняти. Ті нечисленні, кого я бачила, казали, що всі мені віддають належне, а обуренню проти Превана немає межі. Звичайно, він на нього цілком заслужив, але історія ця все-таки дуже неприємна.

До того ж у цієї людини, напевно, є друзі, а вони, мабуть, злі люди; хто може знати, чого тільки вони не вигадають, аби мені нашкодити! Боже, яке нещастя бути молодою жінкою! Вона ще нічого не досягла, якщо зуміла стати недосяжною для лихослів’я. Їй треба змусити мовчати наклепників.

Будь ласка, повідомте мене, як би ви вчинили на моєму місці, що б ви зробили, – словом, усе, що ви про це думаєте. Адже це від вас отримувала я завжди найласкавіші втіхи, найрозсудливіші поради, і саме від вас вони мені особливо дорогі.

Прощавайте, дорогий, добрий друже. Ви знаєте почуття, які прив’язують мене до вас назавжди. Цілую вашу милу дочку.

Париж, 26 вересня 17…

Лист 88

Від Сесілі Воланж до віконта де Вальмона

Незважаючи на всю радість, яку приносять мені, добродію, листи кавалера Дансені, й хоча я не менше, ніж він, бажала б, щоб ми з ним могли безперешкодно побачитись, я не наважилася зробити те, що ви мені пропонуєте. По-перше, це занадто небезпечно. Ключ, який ви хочете, щоб я поклала на місце того, іншого, справді досить схожий на нього, проте відмінність все-таки є, а мама за всім стежить, усе помічає. До того ж хоча відтоді, як ми тут перебуваємо, ним іще не користувалися, може статись яка-небудь біда, а якщо помітять, що ключ підмінено, я пропала навіки. А потім, мені все-таки здається, що це було б дуже погано – підробити таким чином ключ. Це аж занадто! Правда, ви такі добрі, що взяли б це на себе, але ж якби все розкрилося, винуватою виявилася б я: адже затіяли ви це заради мене. Зрештою, я вже двічі намагалась узяти ключ; звичайно, це було б дуже легко, якби йшлося про що-небудь інше, але,