Лише секунда - Олексій Геращенко

його дивилися б мільйони незалежно від того, що показують в іншій половині фільму. Мені здавалося, що вродливішої жінки не могло існувати. Я закривав очі і уявляв собі, як розстібаю бюстгальтер і бачу перед собою її груди — найкрасивіші на світі груди, ідеальний витвір природи. Я сидів у тому самому барі серед вампірів і знав, що вона підійде саме до мене, владна і жорстка. Плавно рухатиме стегнами і поставить свою довгу, м’яку, гладесеньку, витончену ногу на моє обличчя. А коли я відкрию рота — терпке вино смаку її тіла зацідиться по моїх губах, сп’янить і зведе з розуму. Я грізно загарчу, і моє обличчя витягнеться в сторони, а зуби почнуть рости, перетворюючи на звіра. Я накинуся на неї, звільняючи від смужок одягу найдорогоцінніше в її тілі, і вп’юся іклами в її груди. Найкрасивіші груди, будь-коли створені в цьому світі.

Анджеліна Джолі. Її неможливо було не бажати. Мені здається, що вона взагалі не була людиною, не належала до homo sapiens, і єдиною справжньою її статтю була сексуальність. Я легко уявляв її з чоловіками і жінками одночасно. Її іменем була розпуста. Здається, диявол створив її, щоби посміятися над праведниками, над жертвами, що розчаровуються в собі. Вона глузувала над мораллю і принципами, калічила своє тіло татуюваннями, але не втрачала і міліграма своєї неземної привабливості. Я не думав про її вроду, про її благодійність, про дітей, колишніх і сьогоденних чоловіків. Бо ім’я їй було сексуальність, і нерозумним бачилося все, що поза рамки цієї сексуальності виходило. Я їхав з нею в ліфті і натискав кнопку «стоп», від якої ліфт смикався, зупинявся, а світло в ньому тьмяніло. Я чекав від неї страху, але бачив глузливу посмішку. Я боявся опору, але його не було. Моє чоло вкривалося потом, коли я думав, що зараз це відбудеться. Я відчував себе обгорненим її плоттю, і мені було наплювати на ті грюкоти в двері ліфта і крики зовні. Я заплющував очі і йшов по тій дорозі, яка обпікала полум’ям. А полум’я палило все сильніше, і я розчинявся в її вустах.

Скарлетт Йоханнсон. Їй вдавалося бути негарною і прекрасною одночасно. Вона була найніжніша і най­жіночніша. Її хотілося пестити годинами, спостерігати, як вона вигинається, ця м’яка доглянута кішка. Вдихати в її волоссі морський вітер, легенько дряпати шкіру на її долоні, проводити шматочком льоду по лобку, злизувати стікаючі краплі і без поспіху цілувати кожну її клітину. Вона була пахощами сухої осінньої трави в безкрайньому полі. Вона була довгим покликом пастуха, вона була початком і закінченням, вона була вічністю і тишею. Вона піддавалася і підкорювалася, в ній не було ані краплі опору, ані краплі відмови, але пізнати її було неможливо. Вона була, і її не було. Найбільша винагорода. Її хотілося споглядати, пити і бажати. Бажати її, пити її і дивуватися тому, що бачиш її так близько, настільки поруч, що вона може бути всередині тебе і зовні, що її стогін почнеться, але не закінчиться, і ім’я їй — влада забуття.

Ідеальна жінка. Я знав, що всім їм не вистачає життя. Вони були геніально штучними. Вони грали так, що я вірив, але хтось відбирав найкраще з того, що вони робили: повороти голови, погляди, помахи пальців, схрещення ніг, блиск в очах, тремтіння губ. Допоки вони були такими далекими, я розумів, що в короткій історії, яку я вигадую для себе, вони були майже ідеальними. Майже. Я знав, що ідеальна жінка існує, що вона десь недалеко, десь поруч. Я уявляв собі величезне приміщення, в якому є мільярд довгих паралельних коридорів. А їх перпендикулярно перетинає мільярд інших. Виходить така собі величезна шахівниця розмірами мільярд на мільярд. Ти пересуваєшся дошкою, а якщо в якійсь клітинці зустрічаєшся з тим, хто рухається перпендикулярно тобі, то можеш повернути слідом за ним або умовити його повернути і рухатися твоїм шляхом. Якщо жодного разу не зміниш свого прямого шляху, то ніколи не зустрінеш тих, хто рухається паралельно з тобою в той самий бік. Якщо будеш звертати занадто часто, то навряд чи підеш далеко. Там за стіною коридору ти чуєш звук кроків людей, які йдуть з тобою в один бік. Якщо ви перебуваєте поруч довго, рухаєтеся в одному напрямку, не бачачи одне одного, то може виявитися, що там за стіною — твій ідеальний супутник. Але ти не можеш пройти крізь стіни. Тому опиняєшся у важкій ситуації. Її підбори цокають зовсім поруч, але побачити її ти не можеш. Якщо ти звернеш убік, коли випаде можливість вийти на її шлях, але вона продовжить свій рух, то ти вже не зможеш наздогнати її. Якщо не зробиш цього — будеш чути її, здогадуватися про її існування, але не зможеш побачити. Будь-який неточний рух на дошці мільярд на мільярд робить твої шанси примарними. Зустріч можлива, тільки якщо ви разом та одночасно зрозумієте, що саме вам потрібно зробити. Якщо залишите кожен свій шлях одночасно. Якщо звернете перпендикулярно до старого маршруту, знаючи, що це потрібно, щоб знайти одне одного. Я прислухаюся, чи не цокають десь поруч підбори ідеальної жінки.

Оля

Я познайомився з нею в гостях. У перший рік після закінчення університету ми ще підтримували зв’язок з однокурсниками. Мій студентський приятель подзвонив на домашній телефон і запросив до себе в гості на день народження. Гадаю, якби я не опинився вдома в той момент, моє місце в гурті запрошених дісталося б комусь іншому. Однак я із задоволенням погодився і з’явився на традиційне святкування, коли всі говорять безліч приємних слів імениннику, випивають, набравшись сміливості, голосно і розв’язно жартують, сміються, танцюють у темряві під гучну музику і, зрештою, залишають хитливою ходою хаос і затхле повітря святкування, яке добігло кінця.

Я спізнився на півгодини, що залишалося в межах пристойності. Увійшов, коли всі інші вже зібралися і саме розсаджувалися за столом, виголосив кілька заготовлених фраз для іменинника і теж всівся до столу. Поруч із нею. Майже всі присутні були парами, а вона була одна. І я один. І ми опинилися поруч. Із цього випливав стандартний сценарій: я прислужую їй за столом, розмовляю, запрошую танцювати, трохи залицяюся, і, можливо, це переросте в... У що? Я крадькома повернув голову в її бік, щоби краєм ока вивчити зовнішність. Переросте у кращому разі в знайомство. На більше не варто розраховувати. Вона вочевидь не з тих, хто може просто зараз