Щира шахрайка - Емілі Локхарт

— Перегляньмо, — запропонувала вона, налила собі другий келих вина і подала пасту.

Вони дивилися фільм. Він був чорно-білим. Усі були вдягнені у чудовий одяг і жахливо поводились одне з одним. За годину пролунав стук у двері.

Це була Медді, власниця квартири.

— Мені треба увімкнути воду в раковині, а потім вимкнути, — повідомила вона. — Унизу водопровідник. Він хоче, щоб я йому допомогла зрозуміти, що саме барахлить.

— Можете зайти пізніше? — запитала Джул.

— Він зараз у мене вдома, — відповіла Медді. — Я на хвилинку. Ти ледве помітиш, що я тут.

Джул глипнула на Брук. Та поклала ноги на кавовий столик.

— Заходьте.

— Дякую, ти найкраща, — Джул попрямувала за Медді до ванної кімнати, де власниця оселі морочилася з кранами.

— Цього має бути досить, — оголосила Медді, прямуючи назад. — А тепер я піду й перевірю, чи не забилася моя раковина. Сподіваюсь, я не повернуся.

— Дякую, — сказала Джул.

— Ні, це тобі дякую, Імоджен. Вибач, що зіпсувала твій вечір.

Чорт.

Дідько!

За Медді зачинилися двері.

Брук вимкнула телевізор. У руці вона тримала свій мобільник.

— Що вона сказала?

— Тобі вже час повертатися додому, — відповіла Джул. — Ти забагато випила. Я викличу тобі таксі.

* * *

Джул і далі теревенила без упину, поки Брук не сіла до машини, але щойно таксі від’їхало, в її кишені загудів телефон Іммі.

Брук Леннон: Іммі! Де ти?

БЛ: Джул каже, що в Мумбаї. Або Каїрі.

БЛ: Це правда?

БЛ: Крім того, Вівіан тепер для мене справжня відьма, і я не можу повірити про неї та Ісаака. Маю на увазі, я можу в це повірити, але хай їм чорт.

БЛ: Чіп Лаптон мацав мої цицьки, а сьогодні відшив мене. Але БАЙДУЖЕ. Хотілося б, щоб ти зараз була поруч, хоча тут так паскудно, що ти зненавиділа б це місце.

БЛ: Крім того, Джул сказала власниці, що її звуть Імоджен????!!!!

Джул нарешті відгукнулася.

ІС: Гей. Я тут.

БЛ: Привіт!!!!!

ІС: Чіп мацав тебе за цицьки?

БЛ: Треба було згадати про цицьки, щоб ти відповіла мені, хе-хе.

БЛ: Ну, цицьки дуже важливі.

Джул зачекала хвилину, а потім відповіла:

ІС: Не парся щодо Джул. Вона моя найдавніша подруга.

ІС: Я купила їй квартиру, поки вона не влаштується сама. Вона підписала договір оренди, тому власниця вважає, що вона — це я. Вона без копійки.

БЛ: Не впевнена. Вона якось зводить кінці з кінцями. Серйозно, Джул дозволяє цій пані НАЗИВАТИ ЇЇ «ІМОДЖЕН».

ІС: Усе нормально.

БЛ: Ну не знаю. Можеш зіпсувати свій кредитний рейтинг, а я знаю, що ти дбаєш про це лайно. Плюс, це моторошно. Агов? Крадіжка особистих даних? Вона насправді існує, це не вигадка.

БЛ: Отже, де ти? Мумбаї?

Джул не відповіла. Нічого з того, що вона могла б сказати, не мало значення, якщо Брук вирішила завдати прикрощів.

11

Останнiй тиждень вересня 2016 року

Сан-Франциско

За дев’ять тижнів до того, як Брук прийшла на вечерю, Джул вилетіла з Пуерто-Рико до Сан-Франциско й заселилась у готель «Sir Francis Drake» в Ноб Гілл[38]. Інтер’єр був у червоному оксамиті з люстрами та оформлений у стилі рококо, а стелі були різьблені. Джул скористалася кредитною карткою Імоджен та її посвідченням особи з фотокарткою. Адміністратор нічого не питав і звертався до неї «міс Соколофф».

Люкс Джул розташовувався на горішньому поверсі. У кімнаті були шкіряні крісла і комод із золотим обідком. Опинившись у номері, вона одразу відчула себе краще.

Вона прийняла душ і довго змивала зі своєї шкіри піт після мандрівки і спогади про Пуерто-Рико. Вона ретельно вимилася мочалкою і двічі наносила шампунь. Вона вдягла піжаму, якої ніколи раніше не вбирала, й заснула. Спала, доки остаточно не зник біль, що діставався її шиї.

Джул провела в цьому готелі тиждень. Їй здавалося, що вона в шкаралупі. Блискуча, міцна оболонка готелю захищала її тоді, коли Джул цього потребувала.

Наприкінці тижня вона побачила оголошення, надіслала кілька мейлів і пішла на огляд квартири в Сан-Франциско. Медді Чанг показала їй приміщення. Помешкання було умебльоване, але не звичайними меблями, на які ви сподівалися б від орендованої квартири. Воно було наповнене незвичайними скульптурами різного ґатунку, гарненькими колекціями в скляних баночках: ґудзики, мармурові камінці й штучні діаманти, виставлені на полицях, аби ловити світло. На кухні були червоні шафки й дерев’яна підлога, скляний посуд і важкі чавунні каструлі.

Передаючи ключі, Медді пояснила, що цю квартиру понад десять років орендував самотній джентльмен, який помер і не мав жодних родичів.

— Нікого було сповістити, що він помер. Нікому було прийти і забрати його речі, — сказала вона. — А у нього був такий вибагливий смак, і він гарно про усе дбав. Отож я подумала: здам квартиру як житло для відпочинку або відпустки. Тоді люди зможуть це оцінити, — вона торкнулася баночки з камінцями. — Жодна благодійна крамниця не хоче їх брати.

— Чому в нього нікого не було? — запитала Джул.

— Не знаю. Він був приблизно мого віку, коли помер. Рак горла. Не було жодних найближчих родичів, яких я могла б знайти. І грошей не було. Можливо, він змінив ім’я або посварився з близькими. Таке трапляється, — Медді знизала плечима. Вони вже підійшли до дверей.

— Чи приїдуть вантажники? — запитала хазяйка. — Я чому питаю: просто хочу бути вдома, коли двері до будівлі будуть відчинені увесь день, бо це не мусить спричинити проблем.

Джул похитала головою.

— У мене всього-на-всього одна валіза.

Медді приязно глянула на неї, а потім усміхнулася.

— Почувайся як удома, Імоджен. Сподіваюся, ти будеш тут щасливою.

* * *

Привіт, мамо і тату.

Трохи більше ніж тиждень тому я поїхала з Мартас-Віньярда і тепер подорожую. НЕ знаю, куди мене занесе! Можливо, до Мумбаї, Парижа або Каїра.

Життя на острові було спокійним та ізольованим від решти світу. Все рухалося в повільному темпі. Мені дуже шкода, що я не підтримувала зв’язок із вами. Мені просто треба з’ясувати, ким я є без школи, родини або чогось іншого, що визначає мене. Чи має це сенс?

На острові у мене був хлопець. Його звали Форрест. Але тепер ми розійшлись, і я хочу побачити більше світу.

Будь ласка, не турбуйтеся про мене. Я буду обережною під час мандрів і подбаю про себе.

Ви завжди були чудовими батьками. Я щодня думаю про вас.

З любов’ю,

Імоджен