Щира шахрайка - Емілі Локхарт

Цей фільм не про дівчину, яка розходиться з підривним хлопцем, думала вона. І також він не про дівчину, котра втікає від контролю матері. Мова не про величного білошкірого гетеросексуального героя, якому треба врятувати свою кохану або який об’єднується з жінкою, не такою сильною, зате в обтислому костюмі.

«Зараз я в центрі історії, — сказала собі Джул. — Мені не треба важити обмаль, одягати замало одежі чи мати виправлені зуби. Я — центр».

Щойно вона підвелася, почалася нудота. Джул кинулася до ванної кімнати, притиснула пухирчасті долоні до прохолодної підлоги, але нічого не виблювала в унітаз.

Нічого і знову нічого. Нудота тривала, здається, вічність, щось то душило горло, то відпускало. Вона притиснула мочалку до обличчя. Та враз намокла. Джул обхопила себе руками, трясучись і тяжко дихаючи.

Нарешті, її подих уповільнився.

Джул підвелася. Вона зробила каву й випила її. Потім відкрила наплічник Іммі.

Усередині був гаманець із безліччю крихітних відділень і срібною застібкою. У ньому лежали кредитні картки, квитанції, абонемент до бібліотеки Мартас-Віньярда, посвідчення з коледжу і картка на харчування в їдальні, картка «Starbucks», картка медичного страхування й електронний ключ від готельного номера. Шістсот дванадцять доларів готівкою.

Джул розгорнула пакунок Іммі, який доставили вчора. Усередині знайшовся одяг з інтернет-магазину. Чотири сукні, дві сорочки, джинси, шовковий светр. Кожна річ була такою дорогою, що Джул мимоволі затулила рот рукою, дивлячись на упаковку.

Номер Іммі розташовувався поруч із номером Джул. Тепер вона мала електронного ключа. Номер був порожній. У ванній кімнаті лежала брудна косметичка. У ній Джул знайшла паспорт Імоджен, а також дивовижну кількість тюбиків і пудрениць, усе безладно розкидане. На вішаку для рушників висів потворний бежевий бюстгальтер. Також Джул побачила бритву з кількома поодинокими волосинками.

Джул узяла паспорт Іммі та глянула на фотографію поруч зі своїм обличчям у дзеркалі. Різниця в зрості дорівнювала лише дюйм. Колір очей указано як зелений. Волосся Іммі мала світліше. Вага Джул була значно більшою, але значну частину становили м’язи, яких не видно під певним одягом.

Вона витягла посвідчення з Вассара і роздивилася їх. На картці на харчування було чітко видно довгу шию Іммі та її тричі проколоте вухо. Студентське посвідчення було меншим і розмитішим. На ньому вуха не видно. Джул може легко ним скористатися.

Вона розрізала картку на харчування на крихітні шматочки манікюрними ножицями і змила їх в унітаз.

Потім вискубала брови — тоненько, як у Іммі. Манікюрними ножицями вона підстригла собі чубчика ще коротше. Вона знайшла колекцію вінтажних гравірованих каблучок Іммі: аметистову лисицю, силует, дерев’яну вирізьблену качку, сапфірового джмеля, срібного слона, срібного стрибучого кролика і зелену нефритову жабу. Вони не налізуть на її розпухлі руки.

* * *

Наступні кілька днів Джул передивлялася файли в комп’ютері Іммі. Вона послуговувалась обома номерами, бо в обох були встановлені кондиціонери. Іноді Джул відчиняла двері тераси, аби густа спека огорнула її. Вона їла млинці з шоколадними крихтами та пила манговий сік, користуючись послугою доставки їжі в номер.

Загальна сума на банківських та інвестиційних рахунках Іммі становила понад вісім мільйонів доларів. Джул запам’ятала номери й паролі, а також телефонні номери та електронні адреси.

Вона навчилася відтворювати кручений підпис із паспорта й форзаців книжок Імоджен. Вона скопіювала почерк із блокнота Іммі, вкритого карлючками та списками покупок. Створивши електронний підпис, вона відшукала ім’я сімейного адвоката родини Іммі й повідомила, що вона (Іммі) наступного року багато подорожуватиме по всьому світу і хоче скласти заповіт. Гроші відійдуть подрузі, яка їх потребувала, бо була сиротою і втратила стипендію в коледжі: Джульєтті Вест Вільямс. Вона також залишила гроші для «North Shore Animal League» та «National Kidney Foundation».

На це адвокатові знадобиться кілька днів, але він пообіцяв усе влаштувати. Без проблем. Імоджен Соколофф була повнолітньою.

Джул передивилася стиль спілкування Іммі в електронних листах та Instagram: як вона відписувалась, як формувала абзаци, які вислови вживала. Вона позакривала всі профілі Іммі в соціальних мережах. У будь-якому разі вони були неактивними. Вона познімала теги з ім’ям Іммі з усіх можливих фотографій. Вона переконалася, що всі кредитні картки Імоджен автоматично відраховують кошти з банківських рахунків Іммі. Вона змінила паролі за допомогою електронної пошти.

Вона читала місцеву газету, але жодних новин не було.

У бакалійній крамниці Джул купила фарбу для волосся та обережно пофарбувалася зубною щіткою. Вона вчилася осміхатися, не показуючи зуби. Вона відчула різкий біль з одного боку шиї, який її не полишав.

Зрештою, адвокат надіслав імейл зі зразком заповіту. Джул роздрукувала його в конторі готелю. Вона поклала документи до своєї валізи й вирішила, що занадто довго чекала. Вона купила квиток до Сан-Франциско на ім’я Імоджен і виписала з готелю їх обох.

9

Другий тиждень вересня 2016 року Кулебра, Пуерто-Рико

За два з половиною тижні до того, як Джул переїхала до Сан-Франциско, вона сиділа на задньому сидінні позашляховика поруч із Імоджен у таксі, що прямувало з аеропорту острова Кулебра. Іммі забронювала курортний готель.

— Я приїжджала сюди з родиною моєї подруги Бітсі Коган, коли нам було по дванадцять років, — промовила Іммі, вказуючи на острів навкруги. — У Бітсі після аварії на велосипеді вся щелепа була в дротах. Пам’ятаю, як вона днями пила безалкогольний дайкірі. Жодної їжі. Одного ранку ми попливли на човні до крихітного острівка Кулебріта. Там була чорна вулканічна порода, я нічого подібного в житті не бачила. Ми займалися сноркелінгом, але щелепа Бітсі спричиняла проблеми, тому вона дуже дратувалася.

— Я також колись мала всю щелепу в дротах, — сказала Джул. Це було правдою, але щойно вона це вимовила, як одразу пошкодувала. Ця історія не з веселих.

— Що сталося? Ти впала з мотоцикла, що належав одному з твоїх хлопців у Стенфорді? Чи лихий тренер твоєї команди з легкої атлетики замовив тебе?

— То була бійка в роздягальні, — збрехала Джул.

— Знову? — Іммі здавалася трохи розчарованою.

— Ну, ми були голі, — відповіла Джул, щоб розважити її.

— Та йди ти.

— Після тренування, випускний клас старшої школи. Справжня гола битва, в дýші, три на одну.

— Наче в тюремному порнофільмі.

— Не так сексуально. Вони зламали мені чортову щелепу.

— Коні, — сказав водій, вказуючи на дорогу, і дійсно — вони там були. Посеред дороги стовбичило троє диких коней із м’якими кудлатими гривами. Водій посигналив.

— Не руш їх! — промовила Імоджен.

— Вони не бояться, — сказав водій, — подивіться. — Він знову посигналив, і коні повільно зійшли з дороги,