Щира шахрайка - Емілі Локхарт

Вона також написала Форресту, вживши улюблені слівця Іммі, її сленг, підпис, її «типу» і «можливо».

Привіт, Форресте.

Важко писати це повідомлення, але я мушу тобі сказати: я не повернусь. Оренду сплачено до кінця вересня, тож до 1 жовтня тобі треба виїхати.

Не хочу тебе знову бачити. Я йду. Що ж, ха. Я вже пішла.

Я заслуговую на того, хто не дивитиметься на мене зверхньо. Ти так чиниш, визнай це. Тому що ти чоловік, а я жінка. Тому що я менша від тебе. Тому що мене вдочерили, а ти цінуєш кровні зв’язки, хоча тобі й не подобається про це говорити. Ти гадаєш, що перевершуєш мене, бо я кинула навчання, а ти ні. І ти гадаєш, що писати роман важливіше за будь-що, чим мені подобається цікавитись, або за те, що я хочу зробити зі своїм життям.

Правда в тому, Форресте, що це я та, хто має силу. У мене був будинок. І машина. Я сплачувала рахунки. Я доросла, Форресте. Ти не хто інший, як маленький залежний хлопчик, котрого просто наділили певними правами.

У будь-якому разі я йду. Думаю, ти зрозумієш чому.

Імоджен

Форрест відповів. Він засмутився. Він перепрошував. Сердився. Благав.

Джул не відповідала. Натомість вона надіслала Брук два вайни[39] з кошенятами і коротке повідомлення.

ІС: Порвала з Форрестом. Він зараз типу як оця смугаста сумна кицька.

ІС: А пухнаста руда кішка — це я. (Таке полегшення.)

Брук відповіла.

БЛ: Щось чула від Вівіан?

БЛ: Або від когось із Вассара.

БЛ: Іммі?

БЛ: Тому що я чула від Кейтлін (Кейтлін Мун. Не Кейтлін Кларк), що

БЛ: Вівіан зараз зустрічається з Ісааком.

БЛ: Але я не вірю жодним новинам від Кейтлін Мун.

БЛ: Тож, можливо, це неправда.

БЛ: Мене просто від цього нудить.

БЛ: Сподіваюся, ти не засмутилася.

БЛ: Мені за тебе прикро.

БЛ: Але чао, Форресте! Іммі, ти можеш знайти собі кращого хлопця.

БЛ: Господи, у Ла-Хоя так нудно, ла-ла-ла, чому ти мені не відповідаєш? Ану пиши, відьмо.

Того-таки дня, пізніше, надійшов імейл від Вівіан, яка повідомляла, що закохана в Ісаака Таппермана і сподівається, що Імоджен зрозуміє, бо серцю не накажеш.

Наступні дні Джул жила так, як, на її думку, жила б Іммі. Одного ранку вона постукала у двері Медді Чанг, тримаючи лате з сусіднього кафетерію. «Я подумала, що Ви захочете кави».

Обличчя Медді засяяло. Вона запросила Джул до квартири і познайомила з дружиною — лискуче вдягненою, із сивим волоссям, яка збиралася «керувати корпорацією», як сказала Медді. Джул запитала, чи може вона побачити книгарню, і власниця відвезла її туди на «Вольво».

Крамничка Медді була маленькою і неохайною, але зручною. У ній продавали як вжиті, так і нові книжки. Джул придбала два романи письменників вікторіанської епохи. Вона не була впевнена, чи читала їх Іммі: Ґаскелл і Гарді. Медді порадила «Серце пітьми» та «Доктора Джекіла й містера Гайда», а також книжку якогось пана на ім’я Ґофман під назвою «Представлення себе в повсякденному житті». Джул також їх купила.

Іншими днями Джул відвідувала виставки, які рекомендувала Медді.

Думаючи про Імоджен, Джул уповільнювала ходу й надавала думкам свободу.

Іммі не приділяла б пильної уваги експонатам у жодному музеї. Вона не намагалася б вивчити історію мистецтва і запам’ятовувати дати.

Ні, Іммі ліниво походжала б, дозволяючи простору диктувати настрій. Вона зупинялася б, щоб оцінити красу, почуваючись безжурною.

Так багато Іммі було зараз у Джул. Це стало розрадою.

10

Третiй тиждень вересня 2016 року

Острiв Кулебра, Пуерто-Рико

За тиждень до того, як Джул переїхала до Сан-Франциско, вона напилася на острові Кулебра. Раніше вона ніколи не напивалася.

Кулебра — це архіпелаг поблизу берегів Пуерто-Рико. На головному острові по дорогах гуляють дикі коні. Дорогі готелі виходять на узбережжя, але центр міста не дуже цікавить туристів. Острів відомий сноркелінгом, також там існує невеличка американська діаспора.

Була десята година вечора. Бар являв собою знайоме місце Джул. З одного боку він був відкритий до нічного повітря. По кутках шуміли брудні білі вентилятори. Бар заполонили американці, деякі з них були туристами, але більшість — емігрантами. Бармен не вимагав у Джул документів. Майже ніхто на острові не просив показати посвідчення особи.

Сьогодні ввечері Джул замовила «Калуа»[40] з вершками. Чоловік, якого вона зустріла раніше, розвалився на кількох місцях подалі за стійкою. Він був білошкірим бороданем, років приблизно п’ятдесяти п’яти. На ньому була гавайська сорочка, а лоб згорів на сонці. Він розмовляв з акцентом західного узбережжя — Портленд, як раніше повідомив він Джул. Вона не знала його імені. З ним була жінка його віку. Її сіре кучеряве волосся було заплутане. Рожева футболка з декольте трохи різнилася із ситцевою спідницею і сандалями. Вона їла кренделики з миски, що стояла на барі.

Джул подали напій. Вона вихильнула склянку й замовила ще одну. Пара сперечалася.

— Повія із золотим серцем: ось що бісило мене найдужче, — сказала жінка з південним акцентом. Можливо, Теннессі, можливо, Алабама. Землячка.

— То ж лише фільм, — відповів чоловік.

— Ідеальна дівчина — повія, яка спить з тобою безкоштовно. Це огидно.

— Я не знав, що так буде, — вгамовував її чоловік. — Я навіть не знав, що це тебе турбує, доки ми не прийшли сюди. Мануель сказав, що фільм хороший. Ну схибили ми, нічого страшного.

— Він принижує половину населення, Кенні.

— Я не змушував тебе дивитися. Окрім того, він, можливо, неупереджений щодо проституції, — Кенні фиркнув від сміху. — Типу ми не мусимо бути про героїню гіршої думки через її діяльність.

— Це вже ви про сексуальні послуги, — вставив бармен, підморгуючи їм, — не про проституцію.

Джул допила напій і замовила третю склянку.

— Зате там усе вибухає і є чувак у червоному костюмі, — сказав Кенні. — Ти забагато зависаєш із друзями з книжкового клубу. Після спілкування з ними завжди стаєш чутливою.

— Ой, та йди ти, — відповіла його дама, але промовила це доброзичливо. — Ти так заздриш через моїх друзів із книжкового клубу.

Кенні помітив, що Джул дивиться на них.

— Привіт, — сказав він, піднімаючи пиво.

Джул відчула, як три коктейлі накрили її, наче липка хвиля. Вона усміхнулася до леді.

— Це твоя дружина? — спитала Джул, ледве ворушачи язиком.

— Я його дівчина, — відповіла жіночка.

Джул кивнула.

Вечір повернувся на інше. Кенні та його подружка розмовляли з нею.