Щоденник Ніни - Рін Фольк

У понеділок Ніна прийшла на роботу в пригніченому настрої. Вона шукала якісь вагомі причини, щоб виправдати себе, але це ні до чого не призвело. Тобто на думку спадала одна-єдина причина. Ніна закохалася і більше не могла ставитись до еротичного експерименту як до пригоди.

Вона припускала, що існують жінки, яким подобається секс лише заради сексу, особливо тоді, коли партнери так чудово пасують одне одному за усіма параметрами. Навіть Ніна, послуговуючись своїм невеличким досвідом, розуміла, що в них з М. саме так і вийшло. Все збіглося. Інакше звідки ці феєрверки?

Однак що ж робити з ніжністю? Адже вона теж присутня. Спочатку ледь помітна, з кожним днем ​​вона ставала все більш значущою. Вагомішою.

Все зайшло занадто далеко. Для неї, Ніни. Що з цього приводу думав М., можливо, так і залишиться таємницею за сімома печатками. Хоча б ім'я він міг повідомити?!

«Ніно, залишився один тиждень. Ти готова відмовитися від радості, яку дарує кожна ваша зустріч?»

Ось тільки періоди відчаю, коли М. знаходився не поруч, ставали дедалі важчими.

З самого ранку до крамниці несподівано набігло незвично багато покупців, і Ніна відволіклася від тяжких думок. А ще дівчина зовсім не розраховувала побачити М. Думала, що зустрінеться з ним увечері — і це ще у кращому разі. Але він прийшов і виглядав при цьому чудово, на відміну від Ніни. Вона навіть макіяж не наклала. І білизну не зняла.

«Ти невиправна. Головне, що він з’явився».

М. дочекався, поки зачиняться двері за відвідувачкою, яка ніяк не могла вибрати розмальовку для онука, і на очах у розгубленої Ніни перевернув табличку на «Зачинено». А потім потягнув дівчину вглиб — у знайому комору. І там почав цілувати так, що Ніна забула де знаходиться.

Чоловічі губи обпікали й, здавалося, не пропустили жодної вільної від одягу клітинки шкіри. Сильні руки теж не байдикували. Вони вміло пестили жіноче тіло, і незабаром Ніна вже схлипувала від задоволення, чіпляючись за широкі плечі. Її трусики полетіли на підлогу, а між ніг проникли пальці, а потім і напружена до краю плоть. Ніна та М. зарухалися в унісон, вже звично допомагаючи одне одному отримати задоволення.

Швидке єднання поглинуло обох настільки, що для слів не залишилося місця. Не приховуючи емоцій, Ніна стогнала та скрикувала, а чоловік вторив їй на декілька тонів нижче.

Вибух космічного масштабу струсонув обох, і лише за декілька хвилин, трохи віддихавшись, Ніна відчула на стегні гарячу «лаву». В останній момент М. примудрився з неї вийти.

— Вибач, але я без презерватива. Не планував на цей час настільки близьке побачення. Але... — М. дихав важко, говорив, перериваючись, і при цьому примудрявся цілувати Ніну так ніжно, що її серце завмирало від задоволення. — Не зміг проїхати повз і не зайти. Краще, ніж з тобою, на цьому світі не буває.

«Він це сказав, чи вона це вигадала?»

Ніні не вірилося, що М. вимовив такі слова. Але що вони означають? Чи змінюють щось у їхніх стосунках?

Розпитувати вона наважилась. Відповіді боялася. Тим часом чоловік швидко привів до ладу її та себе й зазбирався.

— Вже? — не втрималася від запитання Ніна.

— На мене чекають на нараді. Вибач, що без сентиментів. Обіцяю виправитися наступного разу.

Ніна зауважила, що М. не уточнив, коли відбудеться цей наступний раз. Замість розпитувань, вона поцілувала чоловіка в щоку, і навіть пожартувала:

— Я нагадаю.

М. знову її поцілував, а потім зі стогоном жалю змусив себе відсторонитися.

— Мушу бігти. Дай-но мені декілька книжок у пакеті.

«Заради конспірації? Для жінки?»

Не розпитуючи, Ніна засунула у фірмовий пакет трохи любовних романів та простягла М.

Той залишив на прилавку купюри, кинув на Ніну багатообіцяльний погляд і мало не вибіг з магазину.

Ніна потягнулася за сумочкою, щоб узяти гребінець і дзеркальце, а ще помаду, коли знову задзеленчали дзвіночки. До магазину впливла Євгенія Іванівна. Поставила на диванчик кошик з овочами та поцікавилась:

— А що тут робив Граніт?

Ніна поглянула на колегу.

— Хто?

— Чоловік, який щойно звідси вийшов.

Євгенія Іванівна бачила М.?

— А хто такий Граніт, і звідки ти його знаєш?

— Ну ти даєш! Його знають всі. Хто цікавиться місцевими новинами, звісно ж. — Ніна не цікавилась. – Граніт Максим Петрович, тридцяти семи років — відомий у місті бізнесмен. Володіє мережею готелів, серйозною будівельною фірмою та ще чимось там по дрібницях.

— І… – «Ти не хочеш цього знати. Не запитуй» – … він одружений?

— Здається, з дев'ятнадцяти років. — «От і все». Ніні захотілося плакати. — Ти не сказала, що він робив у нашій крамниці?

— Помилився адресою.

Ніні довелося сісти, так сильно у неї тремтіли ноги.

— Не може такого бути.

— Чому?

— Такі люди не можуть просто так заблукати.