Щоденник Ніни - Рін Фольк

— Розкажи мені про себе, — запитав М. після тривалої паузи. Вони довго приходили до тями. Лежали без сил, але при цьому продовжували обіймати одне одного.

Ніна не знала, що у цю мить робилося в голові М., але їй здавалося, що варто відпустити сильні, жилаві руки, відсунутися від гарячого тіла, випустити з полону міцні ноги, якими вони переплелися, наче лози, і все одразу ж щезне. А вона прокинеться вдома, на старенькому дивані та зрозуміє, що все це їй наснилося.

І тому Ніна торкалася, пестила, трималася, цілувала кожне місце, до якого діставала. Їй подобалося в цьому чоловікові усе. Можливо, хтось би сказав, що вона збожеволіла — якби дізнався про все, що Ніна дозволила з собою зробити, проте у неї було виправдання — вона закохалася. Палко і, ймовірно, без взаємності. Проте не сумнівалася, що в цей період життя потрібна своєму М. як ніколи.

Це було перше запитання, яке тим чи іншим боком не стосувалося інтимних стосунків. Він нічого не розповідав їй про себе, і, здається, навіть не планував це робити. Однак раптово поцікавився минулим життям Ніни. У перші миті вона настільки розгубилася від несподіванки, що почала говорити лише після декількох хвилин тиші:

— Мені здається… Насправді… Це зовсім нецікаво. Не думаю, що тобі…

— Ти не думай. Якщо я запитав, значить це мене цікавить.

Логічне зауваження. Ще б вона могла міркувати логічно. М. знову пестив її стегна і груди, наче не міг цього не робити.

— Розповідь буде короткою, — промовила вона, приховавши мимовільний задоволений стогін.

— Скільки є. Ти ще юна, тому тут немає нічого незвичайного. Хто твої батьки? Ти ніколи не говориш про них.

— Бо їх немає. Тобто, воли, звісно ж, були, але я їх не пам’ятаю. Вони загинули. А мене кількамісячною віддали до дитбудинку, бо всі родичі відмовились прихистити дитину, батько якого вкрав наречену прямісінько на її весіллі.

— Дійсно? — М. поглянув на неї з помітною цікавістю.

— Не знаю, чи це правда. Цю історію мені розповіли вихователі, коли я підросла і вже могла щось запам’ятати.

— І що ж було далі? Наречена не… пручалась?

— Ні, — похитала головою Ніна. — Вона кохала свого викрадача. Дівчина була заможною, а він простим хлопцем, який обожнював швидкі перегони на мотоциклі. Батьки не дозволяли їм зустрічатися. Вони знайшли для доньки заможного. Закоханий парубок заїхав прямо у весільний павільйон, наречена сіла позаду та обхопила його за талію. Дівчина одразу ж завагітніла, а парубок тяжко працював, щоб утримувати сім’ю. Після мого народження закохані вирішили поїхати у селище, звідки він був родом. Прямо на мотоциклі. З дитиною. Та не доїхали.

— Сумна історія. Трагічна.

— Так, — погодилась Ніна. — І трішки схожа на казку. Іноді я думаю, що романтичні виховательки вигадали її, а правду про себе я ніколи не дізнаюся.

М. обійняв її міцно і ніщо водночас. Прошепотів, хоча ніхто не міг їх підслухати:

— Ти — особлива. І це найголовніше. Якщо тобі хочеться вірити в цю історію, вір в неї. Мені було дуже цікаво її почути. А що ж було далі? Як ти опинилася в книжковій крамниці?

— Я добре вчилася у школі й дуже легко вступила до університету за пільгою. Але коли завершила, попри те, що університет мусив розподілити мене на роботу, цього не сталося. І вступитися за мене було нікому. Але мене прихистила дальня родичка батька, яка ніколи його не бачила. Її адреса була вказана як контакт у документах дитбудинку. Її племінники знайшли для мене роботу в крамниці та попросили доглядати стареньку. Загалом, мені немає на що скаржитися.

— А хлопці в тебе були? Яким чином ти примудрилася залишитися незайманою?

Мабуть, таке не варто казати коханцеві, але ж у них це не назавжди.

— Я не надто подобалася юнакам і чоловікам.

А про те, як до неї приставав хлопець подруги, Рада змовчала. Це був надто неприємний досвід.

М. перекотився на неї та провів долонями вдовж тіла.

— Тоді вони сліпі. Усі. Ти — неймовірна зваблива. Чарівна, сексуальна — найкраща. І моя.

Поки його, так. Але Ніні все одно було дуже приємно таке чути. Серце одразу забилося швидко-швидко. Можливо, ще й тому, що М. знову її хотів? Апетит у цього чоловіка нечуваний. Хоча… Що вона про таке знає?